Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

айра-Сановель

Міжнародна назва: Candesartan
Виробник: Сановель Іляч Санаі ве Тиджарет А.Ш., Туреччина.
АТ Код: АТС С09С А06
Клінико-фармакологічна група: Антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ. Кандесартан.
Форма випуску: Таблетки

Склад

1 таблетка містить кандесартану цилексетилу 8 мг або 16 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, кальцію карбоксиметилцелюлоза, гідроксипропіл-целюлоза, крохмаль кукурудзяний, поліетиленгліколь 8000, магнію стеарат, заліза оксид червоний (Е 172).

Показання

Лікування есенціальної гіпертензії у дорослих.

Лікування дорослих пацієнтів із серцевою недостатністю та порушенням систолічної функції лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка ≤ 40 %) як додаткова терапія до інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) або у випадках непереносимості інгібіторів АПФ.

Протипоказання

Гіперчутливість до кандесартану цилексетилу або до будь-якої з допоміжних речовин.

Тяжка печінкова недостатність та/або холестаз.

Дозування

Дозування при артеріальній гіпертензії.

Рекомендована початкова доза та звичайна підтримуюча доза становить 8 мг 1 раз на добу. У більшості випадків антигіпертензивний ефект досягається протягом 4 тижнів. У деяких пацієнтів з недостатнім контролем артеріального тиску дозу можна збільшити до 16 мг 1 раз на добу та максимум до 32 мг 1 раз на добу. Терапія вимагає корекції відповідно до реакції артеріального тиску.

Препарат також можна застосовувати разом з іншими антигіпертензивними засобами. Показано, що додавання гідрохлоротіазиду забезпечує додатковий антигіпертензивний ефект з різними дозами кандесартану.

Застосування пацієнтам літнього віку.

Початкова корекція дози при застосуванні пацієнтам літнього віку не є необхідною.

Застосування пацієнтам зі зменшенням внутрішньосудинного об’єму циркулюючої рідини.

Застосування початкової дози 4 мг може розглядатись для пацієнтів з ризиком розвитку артеріальної гіпотензії, таких як пацієнти з можливою дегідратацією.

Застосування при недостатності ниркової функції.

Початковою дозою для пацієнтів з нирковою недостатністю, включаючи пацієнтів на гемодіалізі, є 4 мг. Дозу слід підбирати відповідно до реакції на лікування. Досвід застосування препарату пацієнтам з дуже тяжкою або термінальною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 15 мл/хв) обмежений.

Застосування при недостатності печінкової функції.

У пацієнтів з легкою та помірною печінковою недостатністю рекомендується початкова доза 4 мг 1 раз на добу. Дозу можна коригувати відповідно до реакції на лікування. Кандесартан протипоказаний пацієнтам з важкою печінковою недостатністю та/або холестазом.

Застосування чорношкірим пацієнтам.

Антигіпертензивний ефект кандесартану є менш вираженим у темношкірих пацієнтів, ніж у пацієнтів, які належать до інших рас. Отже, потреба у збільшенні дози кандесартану та супутній терапії для контролю артеріального тиску може частіше виникати у темношкірих пацієнтів, ніж у представників інших рас.

Дозування при серцевій недостатності.

Звичайна рекомендована початкова доза становить 4 мг 1 раз на добу. Збільшення до цільової дози 32 мг 1 раз на добу (максимальна доза) або найвищої переносимої дози відбувається за рахунок подвоєння дози з проміжками не менше 2 тижнів. Обстеження пацієнтів із серцевою недостатністю завжди має включати оцінювання функції нирок, у тому числі моніторинг креатиніну та калію сироватки крові.

Кандесартан можна застосовувати разом з іншим лікуванням з приводу серцевої недостатності, включаючи інгібітори АПФ, бета-блокатори, діуретики та дигіталіс або комбінацію цих лікарських засобів. Комбінація інгібіторів АПФ, калійзберігаючих діуретиків (наприклад спіронолактону) та кандесартану не рекомендується і її слід застосовувати тільки після ретельного оцінювання потенційних переваг та ризиків.

Особливі категорії пацієнтів.

Початкова корекція дози не є необхідною при застосуванні пацієнтам літнього віку або пацієнтам з внутрішньосудинною дегідратацією чи нирковою недостатністю, або легкою чи помірною печінковою недостатністю.

Застосування дітям та підліткам

Безпека та ефективність застосування кандесартану дітям при лікуванні гіпертензії та серцевої недостатності не встановлені.

Спосіб застосування

Приймати внутрішньо.

Препарат слід приймати 1 раз на добу незалежно від прийому їжі.

Прийом їжі не впливає на біодоступність кандесартану.

Побічні дії

Лікування артеріальної гіпертензії

У наведеній нижче таблиці представлені можливі небажані реакції.

 

Система класу органів Небажаний ефект
Інфекції та інвазії Інфекції дихальних шляхів
Порушення з боку крові та лімфатичної системи Лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз
Порушення з боку обміну речовин та харчування Гіперкаліємія, гіпонатріємія
Порушення з боку нервової системи Запаморочення/вертиго, головний біль
Порушення з боку травного тракту Нудота
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Підвищення рівня печінкових ферментів, порушення печінкової функції або гепатит
Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини Ангіоневротичний набряк, висипання, кропив’янка, свербіж
Порушення з боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини Біль у спині, артралгія, міалгія
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Погіршення функції нирок, включаючи ниркову недостатність у чутливих пацієнтів

Результати лабораторних аналізів

У більшості випадків не спостерігається клінічно значущого впливу кандесартану на звичайні лабораторні показники. Як і при застосуванні інших інгібіторів ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, відзначено незначне зниження рівня гемоглобіну. Зазвичай для пацієнтів, які приймають кандесартан, немає необхідності у постійному моніторингу лабораторних показників. Проте у пацієнтів з нирковою недостатністю рекомендується періодичний моніторинг рівнів калію та креатиніну сироватки крові.

Лікування серцевої недостатності

У таблиці нижче представлені дані щодо небажаних реакцій, які можуть виникати.

 

Система класу органів Небажаний ефект
Порушення з боку крові та лімфатичної системи Лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз
Порушення з боку обміну речовин та харчування Гіперкаліємія
Гіпонатріємія
Порушення з боку нервової системи Запаморочення, головний біль
Порушення з боку дихальної системи Кашель
Порушення з боку судин Гіпотензія
Порушення з боку травного тракту Нудота
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Підвищення рівня печінкових ферментів, порушення печінкової функції або гепатит
Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини Ангіоневротичний набряк, висипання, кропив’янка, свербіж
Порушення з боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини Біль у спині, артралгія, міалгія
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Погіршення функції нирок, включаючи ниркову недостатність у чутливих пацієнтів

Результати лабораторних аналізів

У пацієнтів, які приймали кандесартан для лікування серцевої недостатності, часто виникають гіперкаліємія та ниркова недостатність. Рекомендується періодичний моніторинг рівнів креатиніну та калію у сироватці крові.

Передозування

Симптоми

Враховуючи фармакологічні властивості препарату, основним проявом передозування, імовірно, буде симптоматична гіпотензія та запаморочення. В окремих випадках передозування (до 672 мг кандесартану цилексетилу) повідомляється про одужання пацієнтів без відхилень від норми.

Лікування

Якщо розвивається симптоматична гіпотензія, слід призначити симптоматичне лікування і проводити моніторинг показників життєдіяльності. Пацієнту слід надати положення лежачи на спині з піднятими догори ногами. Якщо цього недостатньо, необхідно збільшити об’єм плазми крові за допомогою інфузії, наприклад, 0,9 % розчину натрію хлориду. Якщо вищезазначених заходів недостатньо, можна застосувати симпатоміметичні лікарські засоби. Кандесартан не виводиться за допомогою гемодіалізу.

Лікарська взаємодія

Клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії кандесартану з гідрохлоротіазидом, варфарином, дигоксином, пероральними контрацептивами (тобто етинілестрадіол/левоноргестрел), глібенкламідом, ніфедипіном та еналаприлом не виявлено.

Одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, замінників солі, що містять калій, або інших лікарських препаратів (наприклад гепарину), може підвищувати рівні калію. Контроль рівнів калію слід здійснювати належним чином.

Повідомлялося про оборотне підвищення сироваткових концентрацій літію і токсичності під час одночасного прийому літію та інгібіторів АПФ.

Подібний ефект може спостерігатися при застосуванні АРАІІ. Застосування кандесартану з літієм не рекомендується. Якщо підтверджено необхідність комбінації, рекомендується ретельний моніторинг сироваткових рівнів літію.

При одночасному введенні АРАІІ з нестероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ) (наприклад селективними інгібіторами ЦОГ-2, ацетилсаліциловою кислотою (> 3 г/добу) та неселективними НПЗЗ) може спостерігатися послаблення антигіпертензивного ефекту.

Як і при застосуванні інгібіторів АПФ, одночасний прийом АРАІІ та НПЗЗ може призводити до підвищення ризику погіршення функції нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність та підвищення рівня калію у сироватці крові, зокрема у пацієнтів з ослабленою вже на початку лікування функцією нирок. Комбінацію слід застосовувати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Пацієнту необхідно провести належним чином гідратацію і увагу слід приділити моніторингу функції нирок після початку супутньої терапії та періодично у подальшому.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Ангіотензин ІІ – головний вазоактивний гормон ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, що відіграє роль у патофізіологічному механізмі розвитку гіпертензії, серцевої недостатності та інших серцево-судинних захворювань. Він також відіграє роль у патогенезі остаточної гіпертрофії та ураження органів. Основні фізіологічні ефекти ангіотензину ІІ, такі як вазоконстрикція, стимуляція альдостерону, регуляція сольового та водного гомеостазу та стимуляція росту клітин, відбуваються з участю рецепторів типу 1 (АТ1). Кандесартану цилексетил є препаратом-попередником, придатним для прийому внутрішньо. Він швидко перетворюється в активну речовину, кандесартан, шляхом ефірного гідролізу під час всмоктування з травного тракту. Кандесартан є антагоністом рецепторів ангіотензину ІІ (АРАІІ), селективним щодо рецепторів АТ1, зі щільним зв’язуванням та повільним від’єднанням від рецептора. Йому невластива агоністична активність. Кандесартан не гальмує АПФ, що перетворює ангіотензин І в ангіотензин ІІ і руйнує брадикінін. Не помічено впливу на АПФ та посилення брадикініну чи речовини Р. У контрольованих клінічних дослідженнях, що порівнювали кандесартан з інгібіторами АПФ, частота кашлю була нижчою у пацієнтів, які приймали кандесартану цилексетил. Кандесартан не зв’язує та не блокує рецептори інших гормонів чи іонні канали, що є важливими у регуляції серцево-судинної системи. Антагонізм до рецепторів ангіотензину ІІ (АТ1) призводить до дозозалежного зростання плазмових рівнів реніну, ангіотензину І та ангіотензину ІІ, а також до зменшення плазмової концентрації альдостерону. Артеріальна гіпертензія При гіпертензії кандесартан викликає дозозалежне довготривале зниження артеріального тиску. Антигіпертензивна дія відбувається за рахунок зменшення системного периферичного опору без рефлекторного підвищення частоти серцевих скорочень. Вказівки на серйозну або посилену гіпотензію після прийому першої дози чи синдрому відміни після припинення лікування відсутні. Після прийому одноразової дози кандесартану цилексетилу початок антигіпертензивного ефекту у більшості випадків спостерігається протягом 2 годин. При тривалому лікуванні основне зменшення артеріального тиску при усіх дозах зазвичай досягається протягом чотирьох тижнів і зберігається упродовж довгострокового лікування. Згідно з даними аналізу, середній додатковий ефект при збільшенні дози з 16 мг до 32 мг 1 раз на добу був незначним. Беручи до уваги міжіндивідуальні відмінності, у деяких пацієнтів можна очікувати більш виражений, ніж середній, ефект. Кандесартану цилексетил за умови прийому 1 раз на добу забезпечує ефективне та плавне зниження артеріального тиску протягом 24 годин із незначною відмінністю між максимальним та мінімальним ефектами під час інтервалу дозування. При застосуванні кандесартану цилексетилу разом з гідрохлоротіазидом спостерігається додаткове зниження артеріального тиску. Посилений антигіпертензивний ефект також відзначається, якщо кандесартану цилексетил комбінують з амлодипіном або фелодипіном. Лікарським засобам, що блокують ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, властивий менш виражений антигіпертензивний ефект у темношкірих пацієнтів (які зазвичай складають популяцію з низьким рівнем реніну), ніж у представників інших рас. Це також характерно для кандесартану. Кандесартан посилює нирковий кровотік і або не впливає, або підвищує швидкість клубочкової фільтрації за рахунок зменшення судинного опору у нирках та фракції фільтрації. У тримісячному клінічному дослідженні з участю пацієнтів з гіпертензією і цукровим діабетом ІІ типу та мікроальбумінурією антигіпертензивне лікування кандесартаном цилексетилом зменшувало виділення альбуміну з сечею. У даний час відсутні дані щодо впливу кандесартану на прогресування діабетичної нефропатії. Вплив кандесартану цилексетилу у дозах 8-16 мг (середня доза — 12 мг) 1 раз на добу на серцево-судинну захворюваність. Артеріальний тиск знижувався з 166/90 до 145/80 мм рт. ст. у групі кандесартану, і з 167/90 до 149/82 мм рт. ст. у контрольній групі. Серцева недостатність Лікування кандесартаном цилексетилом знижує летальність, знижує кількість госпіталізацій з приводу серцевої недостатності та полегшує симптоми у пацієнтів із систолічною дисфункцією лівого шлуночка. Позитивний ефект кандесартану був постійним, незважаючи на вік, стать та супутнє медикаментозне лікування. Кандесартан також був ефективним у пацієнтів, які одночасно приймали бета-блокатори та інгібітори АПФ, при цьому позитивний ефект був отриманий незалежно від того, чи приймав пацієнт інгібітори АПФ у цільовій дозі, рекомендованій керівництвами з лікування. У пацієнтів з ХСН та зниженою систолічною функцією лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка, ФВЛШ ≤ 40 %) кандесартан знижує системний судинний опір і тиск заклинювання легеневих капілярів, підвищує активність реніну у плазмі крові і концентрацію ангіотензину ІІ, а також знижує рівень альдостерону.

Фармакокінетика

Абсорбція та розподіл Після прийому внутрішньо кандесартану цилексетил перетворюється на активну речовину кандесартан. Абсолютна біодоступність кандесартану становить приблизно 40 % після прийому внутрішньо розчину кандесартану цилексетилу. Відносна біодоступність лікарської форми таблеток порівняно з тим же розчином для прийому внутрішньо становить близько 34 % із дуже незначною мінливістю. Розрахована абсолютна біодоступність таблетки таким чином становить 14 %. Середній пік сироваткової концентрації (Cmax) досягається через 3-4 години після прийому таблетки. Сироваткова концентрація кандесартану лінійно зростає зі збільшенням доз у межах терапевтичного діапазону дозування. Статевих відмінностей у фармакокінетиці кандесартану не виявлено. Площа під кривою «сироваткова концентрація порівняно з часом» (AUC) кандесартану не зазнає істотних змін під впливом їжі. Кандесартан значною мірою зв’язується з білками плазми крові (понад 99 %). Уявний об’єм розподілу кандесартану становить 0,1 л/кг. Біодоступність кандесартану не зазнає змін під впливом їжі. Метаболізм та виведення Кандесартан виводиться переважно у незміненому вигляді із сечею та жовчю, і тільки незначною мірою – за рахунок печінкового метаболізму (CYP2C9). Виходячи з даних in vitro досліджень, не очікується in vivo взаємодії з препаратами, метаболізм яких залежить від ізоферментів CYP1A2, CYP2A6, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 або CYP3A4 цитохрому Р450. Кінцевий період напіввиведення кандесартану становить приблизно 9 годин. Акумуляції після багаторазових доз немає. Загальний плазмовий кліренс кандесартану приблизно становить 0,37 мл/хв/кг з нирковим кліренсом близько 0,19 мл/хв/кг. Виведення нирками кандесартану відбувається як шляхом клубочкової фільтрації, так і за допомогою активної канальцевої секреції. Після прийому внутрішньо міченого радіоізотопом 14С кандесартану цилексетилу приблизно 26 % дози виводиться із сечею у вигляді кандесартану і 7 % – у вигляді неактивного метаболіту, тоді як приблизно 56 % дози відновлюється у калі у вигляді кандесартану і 10 % – у вигляді неактивного метаболіту. Фармакокінетика в особливих категорій пацієнтів В осіб літнього віку (віком від 65 років) Cmax та AUC кандесартану підвищувалися приблизно на 50 % і 80 % відповідно порівняно з молодими людьми. Проте реакція артеріального тиску і частота небажаних явищ були подібними після прийому дози кандесартану молодими пацієнтами та пацієнтами літнього віку. У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю Cmax та AUC кандесартану зростали при повторному прийомі приблизно на 50 % і 70 % відповідно, але t1/2 залишався незмінним порівняно з пацієнтами, які мали нормальну функцію нирок. Відповідні зміни у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю становили приблизно 50 % і 110 % відповідно. Кінцевий t1/2 кандесартану був приблизно подвоєним у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю. AUC кандесартану у пацієнтів, які знаходяться на гемодіалізі, була близькою до показника у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю. У двох дослідженнях, що включали пацієнтів з легкою та помірною печінковою недостатністю, спостерігалося зростання середньої AUC кандесартану приблизно на 20 % в одному дослідженні і на 80 % в іншому дослідженні. Досвід застосування препарату пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю відсутній.

Фізико-хімічні властивості

8 мг — круглі пласкі таблетки світло-рожевого кольору, з рискою з одного боку;16 мг — круглі пласкі таблетки рожевого кольору, з рискою з одного боку.

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

Досліджень щодо впливу кандесартану на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами не проводилося. Проте слід взяти до уваги, що під час лікування препаратом можуть розвиватися запаморочення або підвищена втомлюваність.

Особливості застосування

Ниркова недостатність

Як і при застосуванні інших засобів, що гальмують ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, можна очікувати зміни функції нирок у чутливих пацієнтів, які приймають кандесартан.

При застосуванні кандесартану пацієнтам з гіпертензією та нирковою недостатністю рекомендується періодичний моніторинг рівня калію та креатиніну сироватки крові.

Досвід застосування препарату пацієнтам з дуже тяжкою або термінальною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 15 мл/хв) обмежений. Таким пацієнтам дозу кандесартану слід обережно підбирати, здійснюючи ретельний моніторинг артеріального тиску.

Обстеження пацієнтів із серцевою недостатністю має включати періодичне оцінювання функції нирок, особливо у пацієнтів літнього віку (75 років та старших), а також у пацієнтів з порушеною функцією нирок. Під час підбору дози рекомендується моніторинг рівня креатиніну та калію сироватки крові. До клінічних досліджень серцевої недостатності не слід залучати пацієнтів з рівнем креатиніну у сироватці крові > 265 мкмоль/л (> 3 мг/дл).

Супутня терапія із застосуванням інгібіторів АПФ при серцевій недостатності

Ризик небажаних реакцій, зокрема погіршення функції нирок та гіперкаліємія, може зростати при застосуванні кандесартану у комбінації з інгібіторами АПФ. Пацієнти, які приймають таке лікування, потребують регулярного та ретельного контролю.

Гемодіаліз

На тлі діалізу артеріальний тиск може бути особливо чутливим до блокування АТ1-рецепторів у результаті зменшення об’єму плазми крові та активації ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Таким чином пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, дозу слід підбирати обережно, здійснюючи моніторинг артеріального тиску.

Стеноз ниркової артерії

Лікарські засоби, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, включаючи антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ (АРАІІ), можуть підвищувати рівень сечовини крові та креатиніну сироватки крові у пацієнтів з білатеральним стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки.

Трансплантація нирки

Досвід застосування кандесартану пацієнтам з нещодавно перенесеною трансплантацією нирки відсутній.

Артеріальна гіпотензія

У пацієнтів із серцевою недостатністю під час лікування кандесартаном може виникати гіпотензія. Вона також може розвиватися у пацієнтів з гіпертензією та внутрішньосудинною дегідратацією внаслідок прийому високих доз діуретиків. Слід з обережністю розпочинати терапію та вжити заходів щодо корекції гіповолемії.

Анестезія та хірургічні втручання

У пацієнтів, які приймають антагоністи ангіотензину ІІ, під час анестезії та хірургічних втручань може виникати гіпотензія у результаті блокади ренін-ангіотензинової системи. Дуже рідко гіпотензія може бути вираженою і вимагати внутрішньовенного введення рідини та/або застосування судинозвужувальних засобів.

Стеноз аортального та мітрального клапанів (обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія)

Як і при застосуванні інших вазодилататорів, особлива обережність показана пацієнтам із гемодинамічно значущим стенозом аортального чи мітрального клапанів або обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією.

Первинний гіперальдостеронізм

Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом у більшості випадків не реагують на антигіпертензивні лікарські засоби, що діють завдяки гальмуванню ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Таким чином, застосування кандесартану у цій популяції не рекомендується.

Гіперкаліємія

Одночасне застосування кандесартану з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію, замінниками солі, що містять калій, або іншими лікарськими засобами, здатними підвищувати рівні калію (наприклад гепарин), може призводити до підвищення сироваткового рівня калію у пацієнтів з гіпертензією. Слід належним чином здійснювати моніторинг рівня калію.

У пацієнтів із серцевою недостатністю, які приймають кандесартан, може виникати гіперкаліємія. Рекомендується періодичний моніторинг рівня калію у сироватці крові. Комбінація інгібіторів АПФ, калійзберігаючих діуретиків (наприклад спіронолактону) та кандесартану не рекомендується і її можна застосовувати тільки після ретельного оцінювання потенційних переваг та ризиків.

Загальні

У пацієнтів, у яких судинний тонус та функція нирок залежать переважно від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (наприклад пацієнти з тяжкою застійною серцевою недостатністю або основним захворюванням нирок, включаючи стеноз ниркової артерії), лікування із застосуванням інших лікарських засобів, що впливають на цю систему, було пов’язано з гострою гіпотензією, азотемією, олігурією або рідко — з гострою нирковою недостатністю. Можливість подібних ефектів не може бути виключена при застосуванні АРАІІ. Як і будь-який антигіпертензивний засіб, надмірне зниження артеріального тиску у пацієнтів з ішемічною кардіопатією або ішемічним цереброваскулярним захворюванням може призводити до інфаркту міокарда або інсульту.

Антигіпертензивний ефект кандесартану може підсилюватися іншими лікарськими засобами, що мають властивість знижувати артеріальний тиск, незалежно від того, призначені вони у якості антигіпертензивних засобів чи застосовуються за іншими показаннями.

Препарат у незначній кількості містить лактозу. Пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, лактазної недостатності Лаппа чи мальабсорбції глюкози-галактози не слід приймати лікарський засіб.

Використання препарату дітьми

Безпека та ефективність застосування кандесартану дітям не встановлені.

Використання вагітними або при годуванні груддю

Застосування препарату у період вагітності протипоказане.Кандесартан не рекомендується для застосування у період годування груддю.

Упаковка

По 14 таблеток у блістері; по 2 блістери у картонній коробці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

4 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.