Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Астатор 4

Міжнародна назва: Montelukast
Виробник: Торрент Фармасьютікалс Лтд.
АТ Код: АТХ R03D C03
Клінико-фармакологічна група: Протиастматичні засоби. Селективний і перорально активний блокатор лейкотрієнових рецепторів.
Форма випуску: Таблетки жувальні

Склад

діюча речовина: montelukast;

1 таблетка містить монтелукасту натрію еквівалентно монтелукасту 4 мг;

допоміжні речовини: маніт (Е 421), целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, аспартам (Е 951), ароматизатор вишневий, заліза оксид червоний (Е 172), магнію стеарат.

Показання

Дітям віком від 2 до 5 років:

  • додаткове лікування бронхіальної астми у пацієнтів з персистувальною астмою від легкого до помірного ступеня, що недостатньо контролюється інгаляційними кортикостероїдними препаратами, а також при недостатньому клінічному контролі астми за допомогою β-агоністів короткострокової дії, що застосовуються при необхідності;
  • як альтернативний спосіб лікування замість низьких доз інгаляційних кортикостероїдів для пацієнтів з персистувальною астмою легкого ступеня, в яких не було останнім часом серйозних нападів астми, що потребують перорального прийому кортикостероїдів, а також для тих пацієнтів, у яких виявлено непереносимість інгаляційних кортикостероїдних препаратів;
  • профілактика астми, домінуючим компонентом якої є бронхоспазм, індукований фізичними навантаженнями;
  • полегшення симптомів сезонного та цілорічного алергічного риніту.

Протипоказання

Підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату.

Дозування

Застосовують внутрішньо дітям віком від 2 до 5 років. Препарат слід застосовувати дітям під наглядом дорослих. Пацієнтам з астмою та алергічним ринітом (сезонним та цілорічним) необхідно приймати 1 таблетку жувальну по 4 мг 1 раз на добу.

Для лікування астми таблетку жувальну слід приймати ввечері за 1 годину до або через 2 години після прийому їжі. Для полегшення симптомів алергічного риніту час прийому підбирають індивідуально.

Діти.

Застосовують дітям віком від 2 до 5 років.

Побічні дії

Інфекції та інвазії: інфекції верхніх дихальних шляхів.

З боку нервової системи: головний біль, млявість, запаморочення, парестезія/гіпестезія, напади, судоми.

З боку травного тракту: біль у животі, діарея, сухість у роті, диспепсія, нудота, блювання.

З боку кровоносної і лімфатичної системи: тенденція до посилення кровоточивості.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, в тому числі анафілаксія, еозинофільна інфільтрація печінки.

З боку психіки: порушення сну, у тому числі нічні кошмари, галюцинації, безсоння, дратівливість, гнів, нетерплячість, збудження, включаючи агресивну поведінку або ворожість, тремор, депресії, дезорієнтація, дуже рідко – суїцидальні наміри та поведінка (суїцидальність).

З боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття.

З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівнів трансаміназ сироватки (АЛТ, АСТ), гепатит (холестатичний гепатит, печінковоклітинні порушення, змішаного ураження).

З боку шкіри і підшкірних тканин: ангіоневротичний набряк, гематома, кропив'янка, свербіж, висипання, нодозна вузликова еритема.

З боку кістково-м'язової системи: артралгія, міалгія, включаючи м'язові судоми.

З боку сечовидільної системи: енурез.

Загальні розлади: спрага, астенія/втома, відчуття дискомфорту, набряк, гарячка, пірексія.

У поодиноких випадках під час лікування монтелукастом хворих на астму описано виникнення носової кровотечі, синдрому Чарга-Страуса (СЧС) .

Передозування

Жодної спеціальної інформації щодо лікування передозувань препаратом Астатор 4 немає. У дослідженнях хронічної астми монтелукаст призначали в дозах до 200 мг/добу дорослим пацієнтам протягом 22 тижнів, а при короткочасних дослідженнях – до 900 мг/добу протягом приблизно одного тижня, при цьому клінічно значущі побічні реакції були відсутні.

При постмаркетинговому застосуванні та під час клінічних досліджень надходили повідомлення про гостре передозування препарату Астатор 4. Вони включали прийом препарату дорослими і дітьми в дозах, що перевищують 1000 мг (приблизно 61 мг/кг, дитина у віці 42 місяці). Отримані клінічні і лабораторні дані відповідали профілю безпеки для дорослих пацієнтів і дітей.

У більшості повідомлень про випадки передозування ніяких небажаних явищ не спостерігалося. Найчастіше спостерігалися побічні ефекти, що відповідали профілю безпеки препарату Астатор 4 та включали біль у животі, сонливість, спрагу, головний біль, блювання та психомоторну гіперактивність.

Лікування: симптоматична терапія. Не відомо, чи виводиться монтелукаст за допомогою перитонеального діалізу або гемодіалізу.

Лікарська взаємодія

Астатор 4 можна призначати разом з іншими препаратами для профілактики або тривалого лікування астми. При дослідженні взаємодії між лікарськими засобами рекомендована клінічна доза монтелукасту не мала значного клінічного впливу на фармакокінетику таких препаратів: теофілін, преднізон, преднізолон, пероральні контрацептиви (етинілестрадіол/ норетиндрон 35/1), терфенадин, дигоксин та варфарин.

У пацієнтів, які одночасно приймали фенобарбітал, площа під кривою «концентрація-час» (AUC) для монтелукасту знижувалася приблизно на 40 %. Оскільки монтелукаст метаболізуєтся СYР ЗА4, необхідно бути обережним, особливо щодо дітей, якщо монтелукаст призначають одночасно з індукторами СYР ЗА4, наприклад фенітоїном, фенобарбіталом і рифампіцином.

У дослідженнях in vitro було показано, що монтелукаст є потужним інгібітором CYP 2C8. Проте дані клінічного дослідження взаємодії лікарських засобів, що включають монтелукаст і розиглітазон (препарат, що метаболізується за допомогою CYP 2C8), показали, що монтелукаст не є інгібітором CYP 2C8 in vivo. Таким чином, монтелукаст не впливає значною мірою на метаболізм препаратів, що метаболізуються за допомогою цього ферменту (наприклад, паклітакселу, розиглітазону та репаглініду).

Під час досліджень in vitro було втсановлено, що монтелукаст є субстратом CYP 2C8 і меншою мірою – 2С9 та ЗА4. У ході досліджень взаємодії лікарських засобів із застосуванням монтеклукасту і гемфіброзилу (інгібітору CYP 2C8 і 2С9) гемфіброзил підвищував системну експозицію монтелукасту в 4,4 разу. При одночасному застосування з гемфіброзилом або іншими потужними інгібіторами CYP 2C8 корекція дози монтелукасту не потрібна, але лікар повинен враховувати підвищений ризик виникнення побічних реакцій.

За результатами досліджень in vitro, не очікується виникнення клінічно важливих взаємодій з менш потужними інгібіторами CYP 2C8 (наприклад з триметопримом). Одночасне застосування монтелукасту з інтраконазолом, сильним інгібітором CYP ЗА4, не призводило до істотного підвищення системної експозиції монтелукасту.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Цистеїніллейкотрієни (LTC4, LTD4, LTE4) є потужними ейкозаноїдами запалення, що виділяються різними клітинами, у тому числі опасистими клітинами та еозинофілами. Ці важливі проастматичні медіатори зв’язуються з цистеїніллейкотрієновими рецепторами (CysLT), присутніми в дихальних шляхах людини, і викликають такі реакції, як бронхоспазм, виділення мокротиння, проникність судин і збільшення кількості еозинофілів. Монтелукаст є активною сполукою, яка з високою вибірковістю і хімічною спорідненістю зв'язується з CysLT1-рецепторами. Монтелукаст спричиняє значне блокування цистеїніллейкотрієнових рецепторів дихальних шляхів, що було підтверджено його здатністю інгібувати бронхоконстрикцію в астматичних пацієнтів, спричинену вдиханням LTD4. Навіть низька доза 5 мг спричиняє значну блокаду стимульованої LTD4 бронхоконстрикції. Монтелукаст спричиняє бронходилатацію протягом 2 годин після перорального застосування; цей ефект був адитивним до бронходилатації, спричиненої β-агоністами. Лікування монтелукастом пригнічує бронхоспазм як на ранній, так і на пізній стадії, знижуючи реакцію на антигени. Монтелукаст, порівняно з плацебо, зменшує число еозинофілів периферичної крові у дорослих пацієнтів та дітей. У окремому дослідженні прийом монтелукасту значно зменшував число еозинофілів у дихальних шляхах (за вимірами мокротиння). У дорослих пацієнтів і дітей віком від 2 до 14 років монтелукаст, порівнянно з плацебо, зменшує число еозинофілів периферичної крові та покращує клінічний контроль астми.

Фармакокінетика

Абсорбція Після прийому монтелукаст швидко і практично повністю всмоктується. Після вживання натщесерце препарату у формі жувальних таблеток у дозі 4 мг максимальна концентрація (Cmax) у дітей віком від 2 до 5 років досягається через 2 години. Cmax на 66 % вище, а мінімальна концентрація (Сmin) – нижче порівняно зі значеннями у дорослих при прийомі таблеток 10 мг.

Розподіл Понад 99 % монтелукасту зв'язується з білками плазми. Обсяг розподілу монтелукасту в стаціонарній фазі в середньому становить від 8 до 11 л. При дослідженні позначеного монтелукасту проходження через гематоенцефалічний бар'єр було мінімальним. У всіх інших тканинах концентрації позначеного радіоізотопом матеріалу через 24 години після застосування дози також виявилися мінімальними. Метаболізм Монтелукаст активно метаболізується. У дослідженнях із терапевтичними дозами концентрації метаболітів монтелукасту у стаціонарному стані плазми крові в дорослих і пацієнтів дитячого віку не визначаються. Під час досліджень in vitro з використанням мікросом печінки людини доведено, що цитохроми Р450 ЗА4, 2А 6 і 2С9 беруть участь у метаболізмі монтелукасту і в терапевтичних концентраціях монтелукаст не пригнічує цитохроми Р450 ЗА4, 2С9, 1А2, 2А6, 2С19 і 2D6. Участь метаболітів у терапевтичній дії монтелукасту є мінімальною. Виведення Кліренс монтелукасту із плазми здорових дорослих добровольців у середньому становить 45 мл/хв. Після застосування пероральної дози міченого ізотопом монтелукасту 86 % виводиться з калом протягом 5 днів і менше ніж 0,2 % – із сечею. Враховуючи біодоступність монтелукасту при пероральному застосуванні, можна стверджувати, що його метаболіти майже повністю виводяться з жовчю. Фармакокінетика в різних групах пацієнтів Для пацієнтів з печінковою недостатністю легкого і середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. Дослідження за участю пацієнтів з нирковою недостатністю не проводилися. Оскільки монтелукаст і його метаболіти виводяться з жовчю, корекція дози для пацієнтів з нирковою недостатністю не вважається необхідною. Даних про характер фармакокінетики монтелукасту у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (понад 9 балів за шкалою Чайлда-П'ю) немає. При прийомі великих доз монтелукасту (що в 20 та 60 разів перевищували дозу, рекомендовану для дорослих) спостерігалося зниження концентрації теофіліну в плазмі. Цей ефект не спостерігається при прийомі рекомендованої дози 10 мг 1 раз на добу. Фармакокінетичні дослідження показали, що профілі концентрації жувальних таблеток по 4 мг у дітей віком від 2 до 5 років та жувальних таблеток по 5 мг у дітей віком від 6 до 14 років аналогічні профілю концентрації вкритих оболонкою таблеток по 10 мг у дорослих. Жувальні таблетки по 5 мг повинні застосовуватися для пацієнтів віком від 6 до 14 років, а жувальні таблетки по 4 мг – для пацієнтів віком від 2 до 5 років.

Фізико-хімічні властивості

овальні, двоопуклі таблетки рожевого кольору (допускається вкраплення темно-рожевого кольору), з лінією розлому з двох боків.

Особливості застосування

Пацієнтів необхідно попередити, що Астатор 4 не слід застосовувати для зняття гострих астматичних нападів. Рекомендується продовжувати лікування звичайними відповідними ліками для зняття нападів. У разі гострого нападу слід застосовувати інгаляційні бета-агоністи короткої дії. Пацієнтам необхідно якнайшвидше проконсультуватися з лікарем у випадку, якщо їм потрібна більша, ніж зазвичай, кількість інгаляцій бета-агоністів короткої дії. Не слід різко замінювати монтелукастом терапію інгаляційними або пероральними кортикостероїдними препаратами. У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують протиастматичні засоби, в тому числі монтелукаст, може спостерігатися системна еозинофілія, інколи разом з клінічними проявами васкуліту, так званий синдром Чарга-Страуса (гранулематозний алергічний ангіїт), лікування якого проводиться за допомогою системної кортикостероїдної терапії. Такі випадки зазвичай були пов’язані зі зменшенням дози або відміною терапії кортикостероїдними препаратами. Імовірність того, що антагоністи лейкотрієнових рецепторів можуть бути пов’язані з появою синдрому Чарг-Страуса, неможливо ані спростувати, ані підтвердити, тому лікарів необхідно попередити про можливість виникнення у пацієнтів еозинофілії, васкулітного висипу, погіршання легеневої симптоматики, ускладнення з боку серцевої системи та/або нейропатії. Пацієнтам, у яких розвивалися вищезгадані симптоми, необхідно пройти повторне дослідження, а схему їхнього лікування слід переглянути. Астатор 4 містить аспартам, який є джерелом фенілаланіну. Пацієнтам, хворим на фенілкетонурію, необхідно враховувати, що 1 таблетка по 4 мг містить фенілаланін у кількості, еквівалентній дозі фенілаланіну 0,674 мг.

Загальні рекомендації щодо застосування препарату.

Терапевтична дія препарату щодо контролю астматичних параметрів триває протягом дня. Пацієнтам слід рекомендувати продовжувати прийом препарату, навіть коли астма є контрольованою, а також під час загострення астматичного статусу. Корегування дози для пацієнтів з печінковою недостатністю легкого чи помірного ступеня чи нирковою недостатністю не потребується. Даних про характер фармакокінетики монтелукасту у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (понад 9 балів за шкалою Чайлда-П'ю) немає, тому рекомендації щодо корегування дози відсутні. Дозування препарату є однаковим для пацієнтів чоловічої та жіночої статі.

Астатор 4 як альтернативний спосіб лікування замість низьких доз інгаляційних кортикостероїдів при персистувальній астмі легкого ступеня.

Монтелукаст не рекомендуєтся як монотерапія хворим із персистувальною астмою помірного ступеня. Рішення про застосування монтелукасту як альтернативного лікарського засобу замість низьких доз інгаляційних кортикостероїдних препаратів для дітей, хворих на персистувальну астму легкого ступеня, може бути прийняте лише щодо пацієнтів без тяжких астматичних нападів у недавньому анамнезі, що потребують перорального застосування кортикостероїдів, а також для тих пацієнтів, які не можуть приймати інгаляційні кортикостероїдні препарати. Персистувальна астма легкого ступеня – це астма, при якій прояв симптомів астми відбувається частіше 1 разу на тиждень, але рідше 1 разу на добу, нічні напади спостерігаються частіше 2 разів на місяць, але рідше 1 разу на тиждень, між епізодами функція легень залишається у нормі. Якщо згодом (як правило, протягом 1 місяця) неможливо досягти задовільного контролю астми, слід оцінити необхідність додаткової або іншої протизапальної терапії, що базується на поетапній системі лікування астми. Контроль астми у пацієнтів необхідно періодично оцінювати.

Препарат Астатор 4 профілактично перед фізичними навантаженнями для запобігання астматичного нападу.

У хворих віком від 2 до 5 років бронхоспазм, спричинений фізичними навантаженнями, може бути основною ознакою персистувальної астми, що потребує лікування інгаляційними кортикостероїдними препаратами. Стан пацієнта слід оцінювати на 2-4-му тижні після початку лікування монтелукастом. Якщо не спостерігається задовільного результату лікування, слід прийняти рішення про додаткове чи інше лікування.

Лікування препаратом Астатор 4 порівняно з іншими способами лікування астми.

Якщо лікування препаратом Астатор 4 проводиться як додаткова терапія до лікування інгаляційними кортикостероїдними препаратами, не можна різко замінювати препарат Астатор 4 на інгаляційні кортикостероїди.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат призначений для застосування дітям.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Препарат призначений для застосування дітям.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери у картонній коробці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

3 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.