Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Апо-Зопиклон

Міжнародна назва: Zopiclone
Виробник: ЗАТ НВЦ «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод» (фасовка із in bulk фірми-виробника Апотекс Інк., Канада).
АТ Код: АТС N05C F01
Клінико-фармакологічна група: Снодійні та седативні препарати.
Форма випуску: Таблетки, вкриті плівковою оболонкою

Склад

діюча речовина: зопіклон;

1 таблетка містить зопіклону 5 мг;

допоміжні речовини: магнію стеарат, лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, гідроксипропілметилцелюлоза, поліетиленгліколь, титану діоксид (Е 171), віск карнаубський.

Показання

Тяжкі розлади сну: ситуативне та тимчасове безсоння.

Протипоказання

  • Підвищена чутливість до зопіклону та/або до інших компонентів препарату;
  • міастенія;
  • гостра дихальна недостатність;
  • тяжкий синдром апное під час сну;
  • тяжка гостра або тяжка хронічна недостатність функції печінки (через ризик печінкової енцефалопатії);
  • вроджена галактоземія, синдром мальабсорбції глюкози чи галактози, лактазна недостатність (через вміст у препараті лактози);
  • період вагітності та годування груддю;
  • дитячий вік до 18 років.

Дозування

Таблетки приймають всередину безпосередньо перед сном, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини. Дозу і тривалість лікування визначають індивідуально.

Стандартна схема застосування зопіклону передбачає дозування для дорослих віком до 65 років – 7,5 мг на добу, віком від 65 років – 3,75 мг на добу (застосовують препарати зопіклону у відповідному дозуванні), добова доза 7,5 мг літнім пацієнтам може бути призначена тільки у виняткових випадках.

Якщо буде визнано клінічно доцільним (необхідним), призначають АПО-Зопіклон у дозі 5 мг на добу.

Ослабленим пацієнтам, пацієнтам з порушеною функцією печінки та дихальною недостатністю рекомендована доза –3,75 мг на добу.

Лікування має бути по можливості недовгочасним: ситуативне безсоння − 2-5 діб; тимчасове безсоння − 2-3 тижні. Тривалість курсу лікування не повинна перевищувати 4 тижнів, включаючи період поступового припинення прийому препарату.

Побічні дії

Побічні ефекти залежать від дози препарату та індивідуальної чутливості пацієнта.

Побічний ефект, який спостерігається найчастіше – це гіркий присмак у роті.

Побічні неврологічні та психічні ефекти .

  • Антероградна амнезія, яка може виникати при прийманні терапевтичних доз. Ризик зростає пропорційно до дози.
  • Поведінкові розлади, змінена свідомість, дратівливість, агресивність, неспокійна поведінка, сомнамбулізм .
  • Фізична та психологічна залежність, навіть при прийманні терапевтичних доз, із симптомами відміни або рикошетним безсонням після припинення лікування .
  • Відчуття сп’яніння, ейфорія, розлади мовлення, порушення координації, депресивні настрої.
  • Запаморочення, головний біль, виражена атаксія.
  • Сплутаність свідомості, галюцинації, знижена увага чи навіть сонливість (особливо у літніх пацієнтів), безсоння, нічні жахи, напруження.
  • Зміни статевого потягу.

З боку дихальної системи: задишка.

З боку шкіри: висипання, свербіж, які можуть бути симптомами гіперчутливості. В разі виникнення симптомів необхідно припинити застосування препарату.

З боку органа зору: диплопія.

Побічні системні ефекти: м’язова гіпотонія, астенія, анафілактичні реакції, кропив’янка, ангіоневротичний набряк.

З боку шлунково-кишкового тракту: диспепсія, нудота, сухість у роті, блювання, діарея, закреп, анорексія або підвищений апетит.

Обмін речовин: втрата ваги.

З боку м’язово-скелетної системи: м’язова гіпотонія.

З боку печінки: збільшення активності ферментів печінки.

Відхилення від норми результатів лабораторних тестів: дуже рідко – зростання рівнів трансамінази та/або лужної фосфатази, що у поодиноких випадках може спричинити клінічну картину пошкодження печінки.

Синдром відміни повідомлявся при припиненні лікування препаратами зопіклону .

Передозування

Передозування може загрожувати життю, особливо у випадках одночасного передозування кількох депресантів центральної нервової системи (включаючи алкоголь). Інші фактори ризику, які призводять до посилення симптомів передозування – наявність супутньої патології, ослаблений стан пацієнта.

Залежно від кількості прийнятого препарату передозування проявляється пригніченням функції ЦНС різного ступеня – від сонливості, млявості, тривалого сну, сплутаності свідомості до (в більш тяжких випадках) атаксії, гіпотонії, артеріальної гіпотензії, втрати свідомості, респіраторної депресії, коми, іноді − летальних наслідків.

Лікування. Терапія має бути симптоматичною, проводиться у спеціалізованих відділеннях та залежить від стану хворого. Потрібно контролювати частоту дихання, частоту сердечних скорочень, артеріальний тиск і, при потребі, приймати відповідні заходи. Якщо прийом препарату відбувся менш ніж за годину, можна викликати блювання із захистом дихальних шляхів, необхідно промити шлунок; можливе застосування активованого вугілля.

Призначають внутрішньовенне введення розчинів та вживають заходи по підтримці нормальної дихальної функції. Як антидот при отруєнні зопіклоном вводять внутрішньовенно флумазеніл. Флумазеніл має вплив, протилежний дії бензодіазепінів, тому може спричинити появу неврологічних розладів (судоми), особливо у хворих на епілепсію.

Гемодіаліз проводити недоцільно, оскільки він не прискорює плазмовий кліренс зопіклону, який має великий об’єм розподілу.

При передозуванні зопіклоном треба мати на увазі, що одночасно з ним могли застосовуватися інші препарати.

Лікарська взаємодія

Небажана комбінація.

Алкоголь: седативний ефект бензодіазепінів та їх похідних посилюється при застосуванні в комбінації з алкоголем. Під час лікування заборонено вживати алкоголь і препарати, які його містять!

Комбінації, які бажано брати до уваги.

Не слід призначати одночасно з препаратом АПО-Зопіклон препарати – депресанти ЦНС: похідні морфіну (аналгетики, протикашльові і замісні препарати при лікуванні наркотичної залежності, відмінні від бупренорфіну), седативні, антидепресанти (амітриптилін, доксепін, міансерин, міртазапін, триміпрамін), нейролептики, барбітурати, анксіолітики, інші снодійні, седативні Н1-антигістамінні засоби, центральні антигіпертензивні засоби, баклофен; талідомід; пізотифен, оскільки це може призвести до посилення депресії.

Паралельне застосування з похідними морфіну (аналгетики, протикашльові і замісні препарати при лікуванні наркотичної залежності, відмінні від бупренорфіну), збільшує ризик виникнення зупинки дихання, яке у випадку передозування може бути летальним.

Бупренорфін.

Підвищений ризик зупинки дихання, що може мати летальний наслідок. Необхідно ретельно зважувати ризик/користь застосування цієї комбінації. Хворого слід попередити про необхідність суворо дотримуватись призначеного лікарем дозування.

Оскільки зопіклон метаболізується ізоензимом цитохром Р450 (СУР) ЗА4, рівні у плазмі зопіклону можуть підвищуватись при застосуванні разом з інгібіторами СУР ЗА4, такими як еритроміцин, кларитроміцин, кетоконазол, ітраконазол і ритонавір. Може виникнути потреба у зниженні дози зопіклону при його призначенні разом з інгібіторами СУР ЗА4.

Навпаки, рівні зопіклону в плазмі крові можуть знижуватися при застосуванні разом з індукторами СУР ЗА4, такими як рифампіцин, карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн та St. John`s wort. Може виникнути потреба у підвищенні дози зопіклону при його призначенні разом з індукторами СУР ЗА4.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

АПО-Зопіклон − снодійний засіб групи циклопіролону. Характеризується швидким розвитком терапевтичного ефекту, що зумовлено взаємодією АПО-Зопіклону з бензодіазепіновими рецепторами в ЦНС. Дія препарату здійснюється шляхом підвищення активності ГАМК у тканинах мозку. У терапевтичних дозах АПО-Зопіклон ефективний при тривалому незасинанні; препарат знижує частоту нічних пробуджень, збільшує тривалість та поліпшує якість сну. Окрім заспокійливої дії, що сприяє розвитку сну, препарат має також протисудомну активність та помірну м'язоворелаксуючу дію.

Фармакокінетика

При прийманні внутрішньо АПО-Зопіклон добре всмоктується в травному тракті. Пік концентрації у плазмі крові досягається через 1-1,5 години після прийому. Ступінь всмоктування не залежить від прийнятої дози препарату. З білками плазми крові зв'язується до 45 % препарату. В організмі препарат метаболізується з утворенням двох основних метаболітів: N-деметилзопіклону (біологічно неактивного) і зопіклону-N-оксид (біологічно активного). При тривалому застосуванні АПО-Зопіклон та його метаболіти не кумулюють і ферментативна індукція печінки не розвивається. Період напіввиведення (Т1/2) АПО-Зопіклону, прийнятого в терапевтичних дозах, становить близько 5 годин (3,5-6 годин). До 80 % прийнятої дози виводиться із сечею і 16 % − з калом у вигляді двох основних метаболітів. До 4-5 % прийнятої дози АПО-Зопіклону виділяється нирками в незміненому вигляді. Протягом 24-48 годин після прийому останньої дози препарату з організму виводиться 100 % АПО-Зопіклону. В осіб літнього віку метаболізм АПО-Зопіклону в печінці трохи сповільнюється і період напіввиведення збільшується до 7 годин. При нирковій недостатності не відзначено кумуляції АПО-Зопіклону чи його метаболітів. При цирозі печінки нирковий кліренс АПО-Зопіклону знижується приблизно на 40 %, залежно від ступеня пригнічення деметилування; у цих випадках рекомендують знизити дозу препарату.

Фізико-хімічні властивості

білі круглі двоопуклі таблетки з плівковою оболонкою, з однієї сторони рельєфне тиснення «АРО» на другій – рельєфне тиснення «ZОР», а під ним «5».

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

Препарат може негативно впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами, тому в період лікування слід утримуватись від такої діяльності.

Особливості застосування

Звикання.

Після приймання бензодіазепінів чи їхніх похідних протягом кількох тижнів заспокійливий чи снодійний вплив однієї й тієї самої дози може поступово послаблюватися.

У пацієнтів, у яких період лікування зопіклоном не перевищував 4 тижні, спостерігалася відсутність вираженого звикання до препарату.

Залежність.

Лікування бензодіазепінами та їхніми похідними, особливо тривале, може призводити до фізичної і психологічної фармакозалежності.

Розвитку залежності сприяють кілька факторів: тривалість лікування, доза, наявність в анамнезі залежності до лікарських засобів або до інших речовин, включаючи алкоголь, тривожність.

Залежність може розвиватися при терапевтичних дозах і/або у пацієнтів без специфічних факторів ризику.

У дуже рідкісних випадках залежність від зопіклону спостерігалася при отриманні терапевтичних доз.

Після припинення лікування залежність може призводити до появи симптомів відміни.

Деякі з цих симптомів виникають часто, але є слабкими: безсоння, головний біль, тривожність, міалгія, напруженість м’язів і дратівливість.

Інші симптоми, які виникають дуже рідко: збуджений стан або навіть сплутаність свідомості, парестезія кінцівок, підвищена чутливість до світла, шуму і фізичного контакту, деперсоналізація, дереалізація, галюцинації та судоми.

Симптоми відміни можуть розвиватися через кілька днів після припинення лікування. При застосуванні бензодіазепінів короткої дії, особливо у високих дозах, симптоми відміни можуть виникнути між двома прийомами доз.

Ризик залежності може зростати при одночасному лікуванні кількома бензодіазепінами як анксіолітиками або снодійними.

Також відомі окремі випадки зловживання препаратом.

Рикошетне безсоння.

Як загострення при безсонні, яке намагалися лікувати за допомогою бензодіазепінів або їхніх похідних, може розвиватися транзиторне рикошетне безсоння.

Амнезія і змінена психомоторна функція.

Протягом кількох годин після приймання таблетки можуть виникати антероградна амнезія і змінена психомоторна функція. Щоб знизити ризик їх розвитку, пацієнт повинен приймати таблетку безпосередньо перед сном і переконатися, що умови є максимально сприятливими для кількох годин неперервного сну.

Поведінкові розлади.

У деяких пацієнтів бензодіазепіни та їхні похідні можуть спричинити синдром зміни свідомості (різного ступеня) і порушення пам’яті та поведінки.

Можуть розвиватися такі симптоми:

  • загострення безсоння, нічні жахи, збуджений стан, нервозність;
  • маячні думки, галюцинації, онейроїдний стан, сплутаність свідомості, психозоподібні симптоми:
  • психічна загальмованість, легка збудливість;
  • ейфорія, дратівливість;
  • антероградна амнезія;
  • сугестивність (навіюваність).

Ці симптоми можуть супроводжуватися розладами, які є потенційно шкідливими для пацієнта чи інших осіб:

  • аномальна поведінка;
  • аутоагресія чи агресія стосовно інших осіб, особливо якщо члени родини або друзі намагаються завадити хворому робити те, що він бажає;
  • автоматична поведінка з подальшою амнезією.

Поява цих симптомів вимагає припинення лікування.

Сомнамбулізм і пов’язана з цим поведінка:

у хворих, які прийняли зопіклон і повністю не прокинулися, спостерігалися сомнамбулізм та інші види подібної поведінки, коли пацієнт під час сну здійснює керування автомобілем, приготування та споживання їжі, телефонні дзвінки, сексуальні контакти, після чого нічого не пам’ятає.

Застосування разом із зопіклоном алкоголю та інших засобів, які пригнічують ЦНС, підвищує ризик таких же поведінкових розладів, які виникають при застосуванні зопіклону в дозах, вищих за максимальну рекомендовану дозу.

Для пацієнтів, у яких розвинулися такі розлади поведінки, настійно рекомендується припинити приймання зопіклону .

Ризик акумуляції лікарського засобу.

Бензодіазепіни та їхні похідні (так само, як і будь-який інший лікарський засіб, залишаються в організмі протягом часу, що дорівнює приблизно 5 періодам напіввиведення .

У літніх пацієнтів та хворих з порушеннями функції печінки період напіввиведення може бути значно довшим.

Після застосування повторних доз зопіклон або його метаболіти досягають стаціонарного стану набагато пізніше та при більш високому рівні.

Ефективність та безпеку засобу можна оцінювати тільки при досягненні стаціонарного стану.

Може виникнути необхідність у корекції дози .

Під час клінічних досліджень у пацієнтів з нирковою недостатністю акумуляції зопіклону не спостерігалося .

Пацієнти літнього віку.

Призначаючи бензодіазепіни чи їхні похідні пацієнтам літнього віку, слід пам’ятати про їхню заспокійливу та/або міорелаксуючу дію, що може стати причиною падінь, які часто мають серйозні наслідки для цієї групи хворих.

Запобіжні заходи при застосуванні.

Рекомендується особлива обережність при призначенні препарату пацієнтам, які мають в анамнезі алкоголізм чи інші види залежності від лікарських засобів або інших речовин .

Безсоння може бути ознакою фізичного або психічного розладу. У разі, якщо після короткого періоду лікування безсоння зберігається або загострюється, клінічний діагноз слід оцінити повторно.

Тривалість лікування.

Тривалість лікування має бути встановлена чітко за показаннями, залежно від виду безсоння у пацієнта .

Пацієнти з великим депресивним епізодом.

Бензодіазепіни та їхні похідні не слід призначати у вигляді монотерапії, оскільки в такому разі депресія продовжує свій розвиток і супроводжується незмінним чи підвищеним ризиком суїциду.

Процес поступового припинення лікування.

Пацієнтам потрібно чітко пояснити, як припиняти процес лікування, про необхідність поступового зниження дозування, а також попередити про ризик рикошетного безсоння. Це дозволить мінімізувати будь-яке безсоння, яке може виникнути через симптоми відміни, спричинені припиненням лікування, навіть поступовим.

Пацієнтів необхідно поінформувати про можливий дискомфорт під час періоду поступового припинення лікування.

Пацієнти з дихальною недостатністю.

Призначаючи бензодіазепіни та їхні похідні пацієнтам з дихальною недостатністю, слід пам’ятати про їхню пригнічувальну дію на дихальний центр (особливо тому, що тривожність і неспокій можуть бути попереджувальними ознаками дихальної декомпенсації, яка вимагає переведення хворого до відділення інтенсивної терапії).

Пацієнти з нирковою недостатністю та пацієнти літнього віку.

Хоча після тривалого застосування не було виявлено акумуляції зопіклону, цій групі пацієнтів рекомендується призначати половину звичайної рекомендованої дози в якості застережного заходу .

Пацієнтів слід застерегти, щоб вони не приймали препарат одночасно з іншими заспокійливими засобами .

Використання препарату дітьми

Препарат протипоказаний дітям віком до 18 років.

Використання вагітними або при годуванні груддю

Препарат протипоказаний під час вагітності. При необхідності прийому препарату грудне вигодовування на період лікування слід припинити.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері, по 1 блістеру в пачці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

5 років з моменту виготовлення препарату «in bulk».

Зберігати у захищеному від світла місці при температурі не вище 25 оС.

Зберігати в недоступному для дітей місці.


Отзывы