Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Апо-Гидроксиуреа

Міжнародна назва: Hydroxycarbamide
Виробник: Апотекс Інк., Канада.
АТ Код: АТС L01X X05
Клінико-фармакологічна група: Антинеопластичні засоби.
Форма випуску: Капсули

Склад

1 капсула містить 500 мг гідроксикарбаміду;

допоміжні речовини: метилцелюлоза, кислота стеаринова, тальк, тверда желатинова капсула (містить барвники: D&C червоний № 28, D&C червоний № 33, FD&C блакитний № 1 (Е 133), FD&C блакитний № 40, заліза оксид чорний (Е 172), заліза оксид жовтий (Е 172).

Показання

У комплексі з променевою терапією лікування: первинного плоскоклітинного (епідермоїдного) раку голови та шиї, за винятком губ; меланоми; резистентного хронічного мієлолейкозу; рецидивуючого, метастатичного або неоперабельного раку яєчників.

Протипоказання

Апо-Гідроксиуреа (гідроксикарбамід) протипоказаний пацієнтам з вираженим пригніченням функції кісткового мозку, зокрема при лейкопенії (кількість лейкоцитів < 2500 у 1 мм3) або тромбоцитопенії (кількість тромбоцитів < 100000 у 1мм3) або тяжкій анемії. Підвищена чутливість до компонентів препарату. Вагітність та період годування груддю. Гостра ниркова та печінкова недостатність.

Дозування

Якщо пацієнт не в змозі ковтати капсули або не хоче їх ковтати, вміст капсул можна висипати у склянку з водою і негайно випити. При цьому деякі інертні матеріали, що використовуються як носії в капсулах, можуть не розчинитися і плавати на поверхні.

Дози при лікуванні солідних пухлин.

Інтермітуюча терапія: 80 мг/кг маси тіла перорально у вигляді однієї дози кожен третій день.

Інтермітуюча схема лікування менш токсична і тому більш придатна порівняно зі щоденним прийомом. При лікуванні за такою схемою припиняти терапію через токсичні ефекти доводиться рідко.

Комплексна терапія з променевою терапією (при раку голови та шиї): 80 мг/кг маси тіла перорально у вигляді однієї дози кожен третій день.

Прийом Апо-Гідроксиуреа слід розпочинати не менше ніж за 7 діб до початку променевої терапії і продовжувати протягом курсу променевої терапії і необмежено довгий час надалі (за умови, що пацієнт перебуває під адекватним медичним наглядом і в нього відсутні тяжкі або незвичні реакції).

Дози променевої терапії мають бути максимально припустимими з урахуванням стану пацієнта. При супутньому застосуванні Апо-Гідроксиуреа коригувати дози опромінення зазвичай не потрібно.

Резистентний хронічний мієлолейкоз.

Безперервна терапія. Від 20 до 30 мг/кг щоденно один раз на добу.

Оцінку ефективності препарату проводять після 6 тижнів лікування. При вираженій клінічній ремісії лікування можливо подовжувати необмежено довго. Лікування слід припинити, коли вміст лейкоцитів менше 2,5x109/л, тромбоцитів менше 100x109/л. Через 3 дні повторно проводять аналіз крові. Лікування відновляють тоді, коли вміст лейкоцитів та еритроцитів починає помітно зростати.

Побічні дії

Порушення з боку системі крові та лімфатичної системи: лейкопенія, анемія, іноді тромбоцитопенія.

Шлунково-кишкові розлади: стоматит, анорексія, нудота, блювання, діарея, запори, мелена, біль у животі.

Розлади гепатобіліарної системи: підвищення рівня ферментів печінки.

У ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які одночасно приймали антиретровірусну терапію (особливо диданозин та ставудин), відзначались випадки панкреатиту та гепатотоксичності (іноді з летальним наслідком).

Зміни з боку шкіри та підшкірної клітковини: макульозно-папульозні висипання, еритема обличчя і периферична еритема, виразки шкіри, рак шкіри, зміни шкіри схожі до проявів дерматоміозиту, алопеція, гіперпігментація, еритема, атрофія шкіри і нігтів, лущення, папули фіолетового кольору.

Під час терапії гідроксикарбаміду відзначались прояви шкірної токсичності, включаючи судинні виразки і гангрену, що виникали у пацієнтів з мієлопрофіліративними розладами. Ризик судинної токсичності підвищується у пацієнтів, які отримували первинно чи одночасно терапію інтерфероном.

Неврологічні розлади: вживання великих доз препарату може призводити до помірної сонливості. Можливі головний біль, запаморочення, дезорієнтація, галюцинація і судоми.

Розлади з боку сечовидільної системи: дизурія, препарат епізодично може спричинити тимчасове порушення функції ниркових канальців, що супроводжується збільшенням вмісту сечової кислоти в сироватці, азоту сечовини крові (АСК) і креатиніну, були повідомлення про аномальну затримку сульфобромфталеїну.

Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: гострі легеневі реакції, включаючи дифузну інфільтрацію легень/фіброз, задишку, набряк легень.

Загальні розлади: пропасниця, озноб, відчуття нездужання, слабкість, астенія, набряки.

Застосування препарату в комбінації з променевою терапією. Побічні ефекти, що спостерігалися при комбінованому лікуванні препаратом та опроміненні, подібні до тих, що описані при монотерапії препаратом: головним чином, пригнічення функції кісткового мозку (анемія і лейкопенія) та подразнення стінок шлунка, мукозит. У разі одночасного застосування препарату з променевою терапією лейкопенія спостерігалася майже в усіх хворих. Іноді (і тільки при наявності вираженої лейкопенії) відзначалося зменшення вмісту тромбоцитів до значень менше 100000/мм3. Під час лікування препаратом можуть підсилюватися деякі побічні реакції, що зустрічаються у разі проведення однієї променевої терапії, наприклад, порушення функції шлунка і мукозити.

Лейкопенія відзначається практично у всіх пацієнтів, які одержали адекватний курс лікування гідроксикарбамідом і променеву терапію. Тромбоцитопенія (< 100000 клітин у 1 мм3) спостерігається рідко і тільки при наявності вираженої лейкопенії. Шлунковий дискомфорт відзначається як при одній променевій терапії, так і при поєднанні променевої терапії з хіміотерапією гідроксикарбамідом.

Слід мати на увазі, що терапевтичні дози опромінення спричиняють приблизно такі ж небажані побічні реакції, як і терапія гідроксикарбамідом. При поєднанні променевої терапії з лікуванням гідроксикарбамідом частота і тяжкість цих побічних ефектів може зростати.

Хоча запалення слизових оболонок у місцях опромінення вважають пов’язаними з променевою терапією, деякі дослідники гадають, що при комбінованій терапії їх тяжкість зростає.

Передозування

У хворих, які застосовували препарат у дозах, що в кілька разів перевищували звичайні рекомендовані, розвивалася гостра токсичність щодо слизових оболонок і шкіри. Спостерігалися болісність, фіолетова еритема, набряк долонь рук і підошов ніг із наступним лущенням шкіри рук і ніг, інтенсивна генералізована гіперпігментація шкіри та тяжкий гострий стоматит. Специфічний антидот невідомий. Лікування симптоматичне.

Лікарська взаємодія

У разі одночасного застосування препарату з іншими мієлосупресивними препаратами або променевою терапією ступінь пригнічення функцій кісткового мозку або розвиток інших побічних ефектів може зростати.

Оскільки є вірогідність того, що вживання препарату призведе до збільшення вмісту сечової кислоти в крові, може знадобитися коригування дози урикозуричних препаратів (препарати, що підвищують виділення сечової кислоти з організму). У ВІЛ-інфікованих хворих у комбінації з диданозином та ставудином можливий розвиток тяжкого панкреатину, а також гепатотоксичний ефект та периферична нейропатія, можливе суттєве зниження рівня СД4-клітин.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Точний механізм протипухлинної дії гідроксикарбаміду ще не визначений. Однак результати різних досліджень на тваринах і культурах тканин людини свідчать на користь гіпотези про те, що гідроксикарбамід спричиняє негайне інгібування синтезу ДНК без впливу на синтез РНК або білків. Імовірно, гідроксикарбамід знижує швидкість перетворення рибонуклеотидів і дезоксирибонуклеотидів. Цей ефект найбільш виражений у клітинах з високою швидкістю проліферації. Гідроксикарбамід посилює чутливість ракових клітин до променевої терапії. Гідроксикарбамід не впливає на синтез РНК або білків.

Фармакокінетика

При пероральному прийомі гідроксикарбамід легко абсорбується з шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація в сироватці крові досягається протягом двох годин, а через 24 години концентрація гідроксикарбаміду в сироватці крові знижується практично до нуля. Прийом їжі не впливає на всмоктування препарату. Швидко розподіляється по тканинах організму та проникає через гематоенцефалічний барьєр. У спиномозоковій рідині визначається 10-20 %, та 15-50 % в асцитичній рідині від концентрації у плазмі крові. Період напіввиведення становить 3-4 години. Частково метаболізуєтся у печінці та нирках. Після перорального прийому в дозах 7‑30 мг/кг приблизно 80 % дози виводиться з сечею протягом 12 годин, при цьому 50 % у незміненому вигляді та у невеликій кількості у вигляді сечовини. Препарат також виводиться через дихальні шляхи у вигляді двоокису вуглецю. Через 24 години препарат у плазмі не визначається.

Фізико-хімічні властивості

тверді желатинові капсули з непрозорим корпусом рожевого кольору і непрозорою кришечкою бірюзового кольору, маркування «АРО 500». Вміст капсул – гомогенний порошок білого кольору.

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

Оскільки при прийомі препарату можливі неврологічні розлади, слід уникати керування автотранспортом та роботи з іншими механізмами.

Особливості застосування

Лікування Апо-Гідроксиуреа (гідроксикарбамідом) має здійснюватися під наглядом кваліфікованого лікаря-онколога.

Апо-Гідроксиуреа необхідно з обережністю призначати пацієнтам, які раніше одержували променеву терапію або хіміотерапію цитотоксичними препаратами, оскільки в них може бути пригнічена функція кісткового мозку.

У пацієнтів, які в минулому одержували променеву терапію, може спостерігатися загострення пострадіаційної еритеми.

Тяжка анемія має бути відкоригована шляхом гемотрансфузії цільної крові до початку терапії Апо-Гідроксиуреа.

Апо-Гідроксиуреа слід з обережністю призначати пацієнтам з вираженими порушеннями функції нирок.

Пацієнти літнього віку можуть бути більш чутливими до дії гідроксикарбаміду і можуть потребувати зниження доз.

Протипухлинну ефективність Апо-Гідроксиуреа доцільно оцінювати після шести тижнів терапії. У разі зменшення розміру пухлини або зупинки її росту лікування необхідно продовжувати необмежено довго.

У процесі лікування Апо-Гідроксиуреа хворим необхідно перебувати під ретельним медичним наглядом. До початку терапії і регулярно під час лікування необхідно проводити повні аналізи крові, функціональні ниркові і печінкові тести, а також, при необхідності, дослідження кісткового мозку. Визначення рівня гемоглобіну, загальної кількості лейкоцитів і тромбоцитів слід виконувати не рідше ніж 1 раз на тиждень, протягом усього курсу лікування Апо-Гідроксиуреа. При зниженні кількості лейкоцитів до рівня нижче 2500/мм3 або кількості тромбоцитів до рівня нижче 100000/мм3 терапію необхідно призупинити і контролювати кількість формених елементів крові кожні три дні. Після відновлення гематологічних показників терапію продовжують. Зазвичай відновлення функції кісткового мозку відбувається швидко і пропускається прийом лише кількох доз. Якщо функція кісткового мозку швидко не відновлюється, також може бути призупинена променева терапія, однак це є необхідним лише у поодиноких випадках. Зазвичай променева терапія продовжується без зміни доз і схеми лікування.

Слабку або помірну анемію можна коригувати шляхом гемотрансфузії цільної крові без припинення терапії гідроксикарбамідом. У разі ж тяжкої або рефрактерної анемії гідроксикарбамід необхідно відмінити.

Для усунення болю і дискомфорту від запалення слизових оболонок у місцях опромінення зазвичай застосовують місцеві анестетики і пероральні знеболюючі засоби. У разі тяжких реакцій терапія гідроксикарбамідом може бути тимчасово призупинена. Якщо реакції украй тяжкі, також може бути тимчасово призупинена променева терапія, однак це доводиться робити рідко.

Тяжкі шлунково-кишкові розлади при комбінованій терапії (з такими проявами як нудота, блювання, анорексія) зазвичай вдається контролювати шляхом тимчасового призупинення лікування Апо-Гідроксиуреа. У поодиноких випадках доводиться призупиняти і променеву терапію.

Використання препарату дітьми

Безпека та ефективність застосування препарату дітям не оцінювалась, тому препарат не призначається дітям.

Використання вагітними або при годуванні груддю

Препарат протипоказаний до застосування в період вагітності. Жінкам дітородного віку рекомендується уникати настання вагітності під час лікування препаратом. Під час лікування препаратом необхідно вирішити питання щодо припинення годування груддю.

Упаковка

По 100 капсул у поліетиленовій баночці, закритій поліпропіленовою кришкою.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

2 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C.

Зберігати в недоступному для дітей місці.


Отзывы