Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Анепро

Міжнародна назва: Metoprolol
АТ Код: ATC C07A B02
Клінико-фармакологічна група: Селективні блокатори β-адренорецепторів.
Форма випуску: Розчин для ін’єкцій

Склад

1 мл містить метопрололу тартрату 1 мг;

допоміжні речовини: натрію хлорид, вода для ін’єкцій.

Показання

Гострий інфаркт міокарда; порушення ритму серця: суправентрикулярні тахіаритмії.

Протипоказання

Препарат не слід застосовувати при підвищеній чутливості до метапрололу, при атріовентрикулярній блокаді ІІ та ІІІ ступеня, синоаурикулярній блокаді, брадикардії з частотою серцевих скорочень менше 50 уд/хв, синдромі слабкості синусового вузла, кардіогенному шоку; серцевій недостатності; артеріальній гіпотензії, метаболічному ацидозі; пізніх стадіях порушень периферичного кровообігу; схильності до бронхоспазмів (бронхіальна астма).

Дозування

Парентеральне введення АНЕПРО проводить лише спеціально підготовлений персонал за умов моніторингу функції серцево-судинної та дихальної системи та можливості проведення реанімаційних заходів

Для купірування суправентрикулярної тахікардії у вигляді болюсу спочатку слід повільно ввести 5 мг (5 мл розчину) АНЕПРО – 1 - 2 мг/хв внутрішньовенно. Терапію можна повторити з інтервалом у 5 хвилин 3 рази, аж до сумарної дози, рівної 15 мг.

При ішемії міокарда, тахіаритмії та больовому синдромі внаслідок гострого інфаркту міокарда слід ввести у вигляді болюсу внутрішньовенно 5 мг АНЕПРО при безперервному спостереженні за станом серцево-судинної діяльності (тиск, ЕКГ, ЧСС). У разі доброї переносимості препарату повторюють введення з інтервалом у 2 хвилини 3 рази, таким чином наступні разові дози становлять 5 мг АНЕПРО аж до сумарної дози, рівної 15 мг.

Максимальна добова доза для внутрішньовенного введення становить 20 мг (20 мл розчину).

Побічні дії

Метопролол тартрат звичайно добре переноситься, але на початку лікування або при високих дозах можуть спостерігатися розлади з боку центральної нервової системи: втома, запаморочення, депресія, сплутаність свідомості, головний біль, пітливість, порушення сну (неприємні сновидіння), а також зміна настрою, короткочасне погіршення пам'яті. При зниженні дози і обережному їх збільшенні в подальшому ці явища проходять самостійно. Іноді можуть спостерігатися диспептичні явища (нудота, блювання, біль у животі, запор або пронос). У деяких хворих може відзначатися задишка при фізичному навантаженні, бронхоспазм, напади бронхіальної астми (у хворих на бронхіальну астму); відчуття оніміння шкіри і "повзання мурашок", відчуття холоду в кінцівках, рідко - м'язова слабкість або судоми м'язів. Можливе посилення наявних розладів периферичного кровообігу (аж до гангрени у хворих з гострими порушеннями місцевого кровообігу). Серцево-судинна система: синусова бридикардія, зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, зниження скоротливості міокарда, розвиток хронічної серецевої недостатності (набряки, набряклість ступнів, задишка), порушення ритму серця, прояви ангіоспазму, порушення провідності міокарда, кардіалгія. Рідко – посилення раніше існуючих порушень атріовентрикулярної провідності. Органи чуття: в поодиноких випадках можуть спостерігатися сухість у роті, кон’юнктивіт, зменшення секреції слізних залоз (слід враховувати цю обставину у хворих, які носять контактні лінзи). В окремих випадках можуть спостерігатися зниження статевого потягу (лібідо) і потенції, збільшення ваги, розлади зору, слуху (шум у вухах). Шкірні покриви: можливі свербіж, почервоніння шкіри, шкірні висипи (у більшості випадків псоріазоформні або дистрофічні ураження шкіри), випадання волосся, фотосенсибілізація шкіри, в окремих випадках - посилений розвиток сполучної тканини на чоловічому статевому члені. Можливі зміни функціональних проб печінки, гепатит, артрит, тромбоцитопенія, лейкопенія, алергічний нежить. У хворих на цукровий діабет може розвинутися гіпоглікемія.

Передозування

Основними проявами передозування є порушення з боку серцево- судинної системи та центральної нервової системи.

Передозування може призвести до артеріальної гіпотензії із запамороченням та втратою свідомості, синусової брадикардії, серцевої недостатності. У тяжких випадках спостерігаються порушення дихання (бронхоспазм) та свідомості, кардіогенний шок, у дуже поодиноких випадках – генералізовані судомні напади, порушення серцевої провідності, зупинка серця.

Перші симптоми розвиваються через 20 хв після передозування. У такому разі при брадикардії необхідно внутрішньовенне ведення атропіну сульфату у дозі 1-2 мг, при артеріальній гіпотензії призначають симпатоміметики (норадреналін, дофамін), для усунення судом – діазепам (внутрішньовенно повільно), при бронхоспазмі – інгаляція бета-адреноміметиків, еуфілін внутрішньовенно.

Лікарська взаємодія

При одночасному прийомі АНЕПРО з інсуліном або пероральними цукрознижувальними засобами може посилюватися або пролонгуватися їх дія. При цьому симптоми гіпоглікемії (особливо тахікардія і тремор) можуть маскуватися або зникати. В таких випадках необхідно проводити регулярний контроль рівня глюкози в крові.

Одночасного призначення з пропафеноном слід уникати. Пропафенон пригнічує метаболізм метопрололу цитохромом P450 2D6. Результат прийому такої комбінації може бути неочікуваним, оскільки пропафенон також має β-адреноблокуючий ефект.

При одночасному застосуванні АНЕПРО та

  • трициклічних антидепресантів, барбітуратів, фенотіазинів, нітрогліцерину, діуретиків, вазодилятаторів та інших гіпотензивних засобів (наприклад, празозину), ранітидину, циметидину - може посилюватися гіпотензивний ефект;
  • антагоністів кальцію (типу ніфедипіну), окрім посилення гіпотензивного ефекту може розвинутися серцева недостатність;
  • антагоністів кальцію (типу верапамілу та дилтіазему) або інших антиаритмічних засобів (наприклад дизопіраміду) - може розвинутися гіпотензія, брадикардія та інші порушення ритму серця;
  • серцевих глікозидів, резерпіну, a-метилдопи, гуанфацину та клонідину - може розвиватися виражена брадикардія;
  • норадреналіну, адреналіну або інших симпатоміметичних засобів, а також інгібіторів моноаміноксидази - можливе підвищення артеріального тиску;
  • індометацину та рифампіцину - може зменшуватися гіпотензивна дія Метопрололу тартрату;
  • лідокаїн утруднює виведення останнього;
  • алкоголю - можливе посилення гальмівної дії;
  • периферичних міорелаксантів (наприклад, суксаметоній, тубокурарин) - може викликати посилення нервово-м'язової блокади.

Наркотичні засоби посилюють гіпотензивний ефект Метопрололу тартрату. При цьому потенціюється негативна інотропна дія вказаних засобів. Тому перед операцією під загальною анестезією анестезіолог повинен бути проінформований про те, що хворий приймає Метопрололу тартрат.

Як і інші β-адреноблокатори, Метопрололу тартрат не рекомендується застосовувати одночасно з нейролептиками, транквілізаторами та інгібіторами МАО.

Хворим, що одночасно приймають Метопрололу тартрат і клонідин, клонідин може бути відмінений лише через декілька днів після припинення лікування Метопрололу тартратом.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Метопролол – селективний блокатор b 1 -адренорецепторів без внутрішньої симпатоміметичної та мембраностабілізуючої активності. Має негативну хронотропну дію, знижує артеріальний тиск і серцевий викид, активність реніну в плазмі крові. Тривала терапія метопрололом при артеріальній гіпертензії зменшує гіпертрофію лівого шлуночка, покращує його діастолічні функціональні показники. Метопролол знижує потребу міокарда в кисні, має антинагінальну дію. При застосуванні метопрололу у середніх терапевтичних дозах дія на b 2 -адренорецептори судин і бронхів значно менш виражена, ніж при застосуванні неселективних блокаторів b-адренорецепторів.

Фармакокінетика

Після внутрішньовенного введення метопролол швидко (протягом 5-10 хв) розповсюджується в організмі. При введені 5 – 20 мг фармакокінетика лінійна. Через годину після внутрішньовенного введення 20 мг метопрололу його концентрація у плазмі крові становить 200 нмоль/л. Дозозалежне підвищення плазмової концентрації спостерігається в діапазоні 5 – 20 мг. Більше 95% внутрішньовенної дози виводиться з сечею, 10 – 40% - у незміненому вигляді. Період напіввиведення (t 1/2 ) – 5 – 15 хвилин. Системний кліренс при внутрішньовенному введенні - приблизно 1л/хв. Зв’язування з білками плазми – 10%. У пацієнтів літнього віку не спостерігається значних змін концентрації метопрололу у плазмі у порівняні з особами молодого віку (функція нирок не впливає на виведення активного препарату, елімінація метаболітів скорочується). Значне накопичення метаболітів спостерігається у пацієнтів з кліренсом креатиніну 5 мл/хв, при цьому β-адренореблокуюча активність препарату не збільшується. Біодоступність метопрололу збільшується при цирозі печінки, при цьому скорочується його загальний кліренс. Проникає у материнське молоко.

Особливості застосування

Припиняти застосування АНЕПРО при ішемічній хворобі серця слід поступово, оскільки при раптовій відміні препарату можливе посилення ангінозного синдрому та явищ ішемії міокарда, зменшення толерантності до фізичного навантаження.

У поодиноких випадках стан пацієнтів з порушеннями AV-провідності середнього ступеня може погіршуватися (можливий розвиток повної AV-блокади). Якщо під час лікування розвинулась брадикардія, дозу препарату потрібно поступово знизити або поступово припинити застосування АНЕПРО.

АНЕПРО може посилювати вираженість порушень периферичного артеріального кровообігу.

Хворим похилого віку препарат призначають у мінімально ефективних дозах, особливо при порушеннях функції нирок.

β-блокатори можуть маскувати вираженість деяких клінічних проявів гіпертиреозу. Різка відміна β-адреноблокаторів може спровокувати розвиток тиреотоксичного кризу.

Призначати Метопрололу тартрат хворим із псоріазом (лускатим лишаєм) в особистому або в сімейному анамнезі рекомендується лише після ретельної оцінки очікуваної користі і можливого ризику.

Особливо пильний лікарський контроль необхідний за пацієнтами з цукровим діабетом, оскільки β-адреноблокатори можуть маскувати прояви гіпоглікемії та потенціювати гіпоглікемічну дію антидіабетичних засобів; у хворих з феохромоцитомою необхідно проводити попередню терапію блокаторами a-рецепторів; у пацієнтів, які проходять курс лікування з десенсибілізації (небезпека надмірної анафілактичної реакції); у пацієнтів з порушеною функцією нирок або печінки.

В поодиноких випадках можлива маніфестація латентного діабету або погіршення стану хворих на цукровий діабет. Анафілактичний шок у пацієнтів, що приймають блокатори ß-рецепторів, має тяжкий перебіг. Хворим з вираженим порушенням функцій печінки дозу препарату знижують. В окремих випадках Метопрололу тартрат може спровокувати появу або загострення псоріазу, або призвести до псоріазоподібних екзантем. Також з обережністю слід призначати препарат хворим з алергічними захворюваннями.

Застосування при вагітності та в період годування груддю

Під час вагітності (особливо в першому триместрі) застосовувати Метопрололу тартрат слід лише в тому випадку, коли очікуваний терапевтичний ефект буде перевищувати потенційний ризик для плода. У зв'язку з можливим розвитком у новонародженої дитини брадикардії, артеріальної гіпотензії, гіпоглікемії та депресії дихання курс лікування необхідно перервати за 48 – 72 години до настання пологів. У тих випадках, коли це неможливо, необхідно забезпечити суворе спостереження за новонародженими протягом 48 – 72 годин після пологів. Метопрололу тартрат проникає в материнське молоко. Перед хірургічним втручанням слід попередити анестезіолога, що пацієнт приймає АНЕПРО. Однак припиняти лікування блокаторами β-адренорецепторів не рекомендується.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

Зберігати в захищеному від світла та недоступному для дітей місці, при температурі не вище 30 0С.

Термін придатності – 2 роки.

Приготовлені розчини зберіганню не підлягають.


Отзывы