Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Амлодипин-Периндоприл-Рихтер

Міжнародна назва: Perindopril and amlodipine
Виробник: ТОВ «Гедеон Ріхтер Польща»/«Gedeon Richter Poland» Co Ltd.
АТ Код: АТС C09B B04
Клінико-фармакологічна група: Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) в комбінації з антагоністами кальцію.
Форма випуску: Таблетки

Склад

таблетки 5 мг/4 мг

діючі речовини: амлодипін, периндоприл;

1 таблетка містить 5 мг амлодипіну (еквівалентно 6,935 мг амлодипіну безилату) та 4 мг периндоприлу (у формі периндоприлу трет-бутиламіну);

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (тип 112), целюлоза мікрокристалічна (тип 14), калію полакрилін, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат;

таблетки 5 мг/8 мг

діючі речовини: амлодипін, периндоприл;

1 таблетка містить 5 мг амлодипіну (еквівалентно 6,935 мг амлодипіну безилату) та 8 мг периндоприлу (у формі периндоприлу трет-бутиламіну);

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (тип 112), целюлоза мікрокристалічна (тип 14), калію полакрилін, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат;

таблетки 10 мг/4 мг

діючі речовини: амлодипін, периндоприл;

1 таблетка містить 10 мг амлодипіну (еквівалентно 13,870 мг амлодипіну безилату) та 4 мг периндоприлу (у формі периндоприлу трет-бутиламіну);

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (тип 112), целюлоза мікрокристалічна (тип 14), калію полакрилін, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат;

таблетки 10 мг/8 мг

діючі речовини: амлодипін, периндоприл;

1 таблетка містить 10 мг амлодипіну (еквівалентно 13,870 мг амлодипіну безилату) та 8 мг периндоприлу (у формі периндоприлу трет-бутиламіну);

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (тип 112), целюлоза мікрокристалічна (тип 14), калію полакрилін, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат.

Показання

Артеріальна гіпертензія та/або стабільна ішемічна хвороба серця – для заміни терапії у пацієнтів, стан яких піддається адекватному контролю за допомогою амлодипіну та периндоприлу, що приймаються одночасно у тих же дозах.

Протипоказання

  • Підвищена чутливість до периндоприлу, амлодипіну, інших інгібіторів АПФ, похідних дигідропіридину, а також до будь-якої з допоміжних речовин препарату;
  • ангіоневротичний набряк на тлі попередньої терапії інгібіторами АПФ в анамнезі;
  • спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк;
  • тяжка артеріальна гіпотензія;
  • шок (у т. ч. кардіогенний);
  • обструкція вихідного тракту лівого шлуночка (наприклад стеноз аортального клапана тяжкого ступеня);
  • нестабільна стенокардія (за винятком стенокардії Принцметала);
  • серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда (протягом перших 28 днів);
  • одночасне застосування з іншими препаратами, які містять діючу речовину аліскірен, пацієнтам, хворим на цукровий діабет, пацієнтам з порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації < 60 мл/хв/1,73 м2) ;
  • вагітні або жінки, які планують завагітніти ;
  • період годування груддю.

Дозування

Амлодипін-Периндоприл-Ріхтер слід приймати внутрішньо по 1 таблетці 1 раз на добу, бажано вранці, перед їдою.

Амлодипін-Периндоприл-Ріхтер із фіксованою дозою компонентів не підходить для початкової терапії.

При необхідності коригування дози, її можна змінити або підібрати шляхом індивідуального титрування окремих компонентів з урахуванням показань для застосування, перебігу захворювання та показників артеріального тиску.

Максимальна добова доза – 1 таблетка Амлодипін-Периндоприл-Ріхтер 10 мг/8 мг на добу.

Пацієнти з порушенням функції нирок і пацієнти літнього віку

Амлодипін-Периндоприл-Ріхтер можна призначати пацієнтам із кліренсом креатиніну (КК)

≥ 60 мл/хв.

Для пацієнтів з КК <60 мл/хв рекомендується індивідуальне титрування дози окремих компонентів. Між зміною плазмової концентрації амлодипіну і ступенем порушення ниркової функції кореляції не спостерігається.

Пацієнти з порушенням функції печінки

Режим дозування для пацієнтів з порушенням функції печінки не встановлений. У зв'язку з цим слід дотримуватися обережності при прийомі препарату Амлодипін-Периндоприл-Ріхтер.

Побічні дії

Частота побічних реакцій приведена окремо для периндоприлу і амлодипіну.

Побічні реакції, зазначені нижче, представлені за класами систем органів відповідно до класифікації MedDRA та за частотою виникнення: дуже часто (>1/10); часто (від >1/100 до <1/10); нечасто (від >1/1000 до <1/100); рідко (від >1/10000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10000); невідомо (неможливо оцінити на підставі наявних даних).

Передозування

Немає інформації про передозування комбінації амлодипін/ периндоприл.

Є обмежені дані щодо навмисного передозування амлодипіну у людини. Велике передозування може призвести до надмірної периферичної вазодилатації з подальшою вираженою і, можливо, тривалою системною артеріальною гіпотензією. Артеріальна гіпотензія, спричинена передозуванням амлодипіну, вимагає моніторингу в кардіологічному відділенні інтенсивної терапії. Застосування судинозвужувальних препаратів може сприяти відновленню тонусу судин і артеріального тиску при відсутності протипоказань до застосування таких препаратів. Внутрішньовенне введення кальцію глюконату може сприяти полегшенню симптомів блокади кальцієвих каналів.

Амлодипін не виводиться з системного кровотоку шляхом діалізу.

Є обмежені відомості щодо навмисною передозування периндоприлу у людини. Симптоми, асоційовані з передозуванням інгібіторів АПФ, можуть включати артеріальну гіпотензію, циркуляторний шок, порушення балансу електролітів, ниркову недостатність, гіпервентиляцію легень, тахікардію, відчуття серцебиття, брадикардію, запаморочення, тривожність і кашель.

При передозуванні рекомендується проведення внутрішньовенної інфузії з фізіологічним розчином. При артеріальній гіпотензії, яка триває, слід перевести пацієнта в горизонтальне положення, при цьому голова повинна бути дещо нижче ніг. Також рекомендується інфузія з ангіотензином II і/або внутрішньовенне введення катехоламінів. Периндоприл можна вивести із системного кровотоку шляхом гемодіалізу гемодіалізу . У випадку розвитку брадикардії, рефрактерної до проведеної терапії, слід застосувати електрокардіостимуляцію. Необхідно проводити постійний моніторинг життєво важливих функцій, рівня електролітів у плазмі та концентрації креатиніну.

Лікарська взаємодія

Усі застереження щодо взаємодій, які пов'язані з кожним з компонентів препарату, стосуються також препарату Амлодипін-Периндоприл-Ріхтер.

Для периндоприлу

Лікарські засоби, які спричиняють гіперкаліємію

Деякі препарати або класи лікарських засобів, включаючи аліскірен, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи рецептору ангіотензину-II, НПЗЗ (нестероїдні протизапальні засоби), гепарин, імуносупресивні засоби, такі як циклоспорин, такролімус, триметоприм, можуть спричиняти гіперкаліємію. Одночасне застосування таких лікарських засобів може збільшити ризик гіперкаліємії.

Протипоказано одночасне застосування периндоприлу з аліскіреном пацієнтам, хворим на цукровий діабет, або пацієнтам з порушеною функцією нирок з огляду на підвищений ризик виникнення гіперкаліємії, погіршення функції нирок, кардіоваскулярної захворюваності і летальності та не рекомендовано всім іншим групам пацієнтів

Одночасне застосування інгібіторів АПФ та блокаторів рецептору ангіотензину. Опубліковано дані про те, що у пацієнтів зі встановленим атеросклерозом, серцевою недостатністю або цукровим дібетом з ураженням органів-мішеней одночасне застосування інгібіторів АПФ та блокаторів рецепторів ангіотензину супроводжувалося підвищенням частоти виникнення артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та погіршенням функції нирок (в тому числі гострої ниркової недостатності) порівняно з такими при монотерапії препаратами, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему. Подвійна блокада (тобто комбінація інгібітору АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ) може бути застосована в індивідуальних випадках та під ретельним контролем функції нирок, рівня калію та артеріального тиску.

Естрамустин. Підвищується ризик такої побічної реакції як ангіоневротичний набряк (набряк Квінке, ангіоедема).

Калійзберігаючі діуретики (наприклад, тріамтерен, амілорид), солі з вмістом калію. Можливе виникнення гіперкаліємії (у т.ч. летальної), особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю (адитивний гіперкаліємічний ефект). Вищезазначені препарати не рекомендовані для одночасного застосування з периндоприлом . Однак, якщо одночасне призначення вищезазначених речовин є необхідним, їх слід застосовувати з обережністю та проводити частий моніторинг калію плазми крові.

Літій. Повідомляється про підвищення концентрації літію в плазмі у пацієнтів, які одночасно приймали літій та інгібітори АПФ, що призводить до високого ризику токсичності літію. Одночасний прийом периндоприлу і солей літію не рекомендується. У випадку обґрунтованого одночасного застосування слід ретельно контролювати концентрацію літію в плазмі крові .

Одночасне застосування, що потребує особливої уваги

Протидіабетичні препарати (інсулін, пероральні препарати для зниження цукру в крові).

Епідеміологічні дослідження припускають, що одночасне застосування інгібіторів АПФ та цукрознижувальних засобів (інсулін, пероральні цукрознижувальні засоби) може призвести до посилення цукрознижувального ефекту з ризиком розвитку гіпоглікемії. Найбільш вірогідно цей феномен може виникати у перші тижні комбінованого лікування та у пацієнтів з нирковою недостатністю.

Баклофен. Посилюється антигіпертензивний ефект. У разі необхідності слід контролювати артеріальний тиск та адаптувати дозу антигіпертензивних засобів.

Діуретики. Пацієнти, які приймають діуретики, особливо з порушенням водно-електролітичного метаболізму, після початку терапії інгібітором АПФ можуть страждати від вираженого зниження артеріального тиску. Відміна діуретика, поповнення об’єму циркулюючої крові або збільшення споживання солі перед початком лікування периндоприлом знижують ризик розвитку артеріальної гіпотензії. Лікування слід починати з низьких доз та повільно титрувати.

Якщо терапія діуретиками може спричинити порушення водно-електролітного балансу у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, слід припинити терапію діуретиками перед початком терапії інгібітором АПФ (з часом терапію діуретикам можна відновити) або зменшити початкову дозу інгібітору АПФ та повільно титрувати.

У пацієнтів з застійною серцевою недостатністю, які приймають діуретики, терапію інгібітором АПФ необхідно починати з найнижчої дози по можливості після зниження дози діуретика.

У будь-якому випадку слід ретельно контролювати функцію нирок (рівень креатиніну) в перші тижні терапії інгібітором АПФ.

Калійзберігаючі діуретики (еплеренон, спіронолактон). При одночасному прийомі низьких доз інгібіторів АПФ з еплереноном або спіронолактоном у дозі від 12,5 мг до 50 мг на добу необхідно прийняти до уваги наступне:

  • недотримання рекомендацій щодо комбінації цих препаратів може підвищити ризик розвитку гіперкаліємії (потенційно летальної) у пацієнтів з серцевою недостатністю класу II-IV за NYHA (Нью-йоркська кардіологічна асоціація) та фракцією викиду < 40 %, які раніше приймали інгібітори АПФ та петльові діуретики;
  • перед призначенням комбінації таких препаратів слід виключити гіперкаліємію та порушення функції нирок;
  • рекомендовано щотижня контролювати рівень калію та креатиніну в перший місяць терапії і надалі щомісяця до закінчення терапії.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ), у т. ч. ацетилсаліцилова кислота ≥ 3 г/добу.

Одночасне застосування інгібіторів АПФ з НПЗЗ, таких як ацетилсаліцилова кислота в протизапальних дозах, інгібітори ЦОГ-2, неселективні НПЗЗ, може знизити антигіпертензивний ефект. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗЗ може призвести до підвищення ризику порушення функції нирок, включаючи ймовірну гостру ниркову недостатність, підвищення концентрації калію в сироватці крові, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок в анамнезі. Слід з обережністю призначати таку комбінацію, особливо пацієнтам літнього віку. Необхідно нормалізувати баланс рідини в організмі пацієнта та ретельно контролювати функцію нирок після початку одночасної терапії та періодично надалі.

Одночасний прийом, який потребує деякої уваги

Антигіпертензивні лікарські засоби та вазодилататори. Одночасне застосування антигіпертензивних засобів може підвищити гіпотензивний ефект периндоприлу тертбутиламіну. Одночасне застосування з нітрогліцерином та іншими нітратами, або з іншими вазодилататорами може сприяти додатковому зниженню артеріального тиску.

Гліптини (лінагліптин, саксагліптин, сітагліптин, вілдагліптин). Одночасне застосування гліптину з інгібітором АПФ може підвищити ризик розвитку ангіоневротичного набряку, внаслідок того, що гліптин знижує активність дипептидилпепдидази IV (DPP-IV).

Одночасне застосування деяких знеболюючих, трициклічних антидепресантів або антипсихотичних засобів з інгібіторами АПФ може призвести до подальшого зниження артеріального тиску .

Симпатоміметики можуть послабляти антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ.

Золото. Нітратоподібна реакція (симптомами є: почервоніння обличчя, нудота, блювання та артеріальна гіпотензія) зустрічається рідко у пацієнтів, які одночасно приймають інгібітори АПФ, включаючи периндоприл, та ін’єкційні препарати золота (натрію ауротіомалат).

Для амлодипіну

Одночасний прийом не рекомендований

Дантролен: слід уникати комбінованого призначення амлодипіну та дантролену у зв'язку з ризиком розвитку фібриляції шлуночків з можливим летальним наслідком.

Через ризик розвитку гіперкаліємії рекомендовано уникати застосування блокаторів кальцієвих каналів, таких як амлодипін, схильним до злоякісної гіпертермії пацієнтам та при лікуванні злоякісної гіпертермії..

Грейпфрутовий сік: не рекомендується одночасно застосовувати амлодипін та грейпфрути або грейпфрутовий сік, оскільки у деяких пацієнтів біодоступність амлодипіну може підвищуватись, що, в свою чергу, призводить до посилення гіпотензивної дії.

Одночасний прийом, який вимагає особливої уваги

Індуктори цитохрому СYРЗА4 (рифампіцин, препарати звіробою звичайного (Hypericum perforatum), карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, фосфенітоїн, примідон) призводять до зниження плазмової концентрації амлодипіну. Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні амлодипіну з індукторами СYРЗА4, при необхідності дозу амлодипіну можна скоригувати.

Інгібітори протеаз, азольні протигрибкові засоби, такі як ітраконазол, кетоконазол, макроліди, такі як еритроміцин чи кларитроміцин, верапаміл або дилтіазем) може призвести до збільшення плазмової концентрації амлодипіну, що також може призвести до підвищення ризику виникнення гіпотензії та розвитку побічних реакцій. Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні амлодипіну з інгібіторами СYРЗА4, при необхідності слід коригувати дозу амлодипіну.

Прийом супутніх препаратів, на які слід звернути увагу

У зв'язку з ризиком розвитку артеріальної гіпотензії та погіршення функції міокарда у пацієнтів з латентною або неконтрольованою серцевою недостатністю необхідна обережність при призначенні бета-адреноблокаторів (бісопролол, карведилол, метопролол) з препаратом Амлодипін-Периндоприл-Ріхтер. Крім того, бета-адреноблокатори можуть мінімізувати рефлекторні симпатичні механізми у разі гемодинамічного перевантаження.

Інші комбінації

Амлодипін у монотерапії можна безпечно застосовувати разом з тіазидними діуретиками, бета-адреноблокаторами, інгібіторами АПФ, нітратами тривалої дії, нітрогліцерином для сублінгвального застосування, дигоксином, варфарином, аторвастатином, силденафілом, антацидними препаратами (гідроксид алюмінію, гідроксид магнію, симетикон), циметидином, НПЗП, антибіотиками та пероральними гіпоглікемічними препаратами.

При цьому цільові дослідження, проведені для деяких препаратів, не показали впливу на амлодипін:

  • при одночасному прийомі амлодипіну з циметидином фармакокінетичні властивості амлодипіну не змінюються;
  • при одночасному прийомі силденафілу та амлодипіну обидва лікарські засоби незалежно один від одного знижують артеріальний тиск;

Крім того, цільові дослідження, проведені для деяких лікарських препаратів, показали, що амлодипін не впливає на фармакокінетичні властивості цих препаратів:

  • аторвастатин: при одночасному прийомі багаторазової дози 10 мг амлодипіну з 80 мг аторвастатину не спостерігалося значної зміни фармакокінетичних параметрів аторвастатину в рівноважній концентрації;
  • дигоксин: при одночасному прийомі амлодипіну з дигоксином у здорових добровольців не спостерігалося зміни рівня дигоксину в плазмі або ниркового кліренсу дигоксину;
  • варфарин: при одночасному прийомі з амлодипіном у здорових добровольців не

спостерігалось істотної зміни впливу варфарину на протромбіновий час. При одночасному прийомі амлодипіну з варфарином протромбіновий час не змінювався;

  • циклоспорин: досліджень взаємодій циклоспорину та амлодипіну при застосуванні здоровим добровольцям або в інших групах не проводилося, за винятком застосування пацієнтам із трансплантованою ниркою, у яких спостерігалося мінливе підвищення залишкової концентрації циклоспорину (в середньому на 0–40 %). Для пацієнтів із трансплантованою ниркою, які застосовують амлодипін, слід розглянути можливість моніторингу концентрацій циклоспорину та, за необхідності, знизити дозу циклоспорину;
  • симвастатин: одночасне застосування багаторазових доз амлодипіну 10 мг та симвастатину в дозі 80 мг призводило до збільшення експозиції симвастатину на 77 % порівняно із застосуванням лише симвастатину. Для пацієнтів, які застосовують амлодипін, дозу симвастатину слід обмежити до 20 мг на добу.
  • такролімус: існує ризик підвищення рівнів такролімусу в крові при одночасному застосуванні з амлодипіном, однак фармакокінетичний механізм такої взаємодії повністю не встановлено. Щоб уникнути токсичності такролімусу, при супутньому застосуванні амлодипіну, потрібен регулярний моніторинг рівнів такролімусу в крові та, за необхідності, корекція дозування.

Одночасний прийом, який вимагає особливої уваги

Баклофен посилює антигіпертензивний ефект препарату Амлодипін-Периндоприл-Ріхтер (необхідно проводити контроль артеріального тиску, функції нирок і коригувати дозу препарату Амлодипін-Периндоприл-Ріхтер).

Прийом супутніх препаратів, на які слід звернути увагу

Одночасний прийом препарату Амлодипін-Периндоприл-Ріхтер з гіпотензивними препаратами інших груп (наприклад бета-адреноблокаторами, вазодилататорами, нітрогліцерином, іншими нітратами) може призвести до посилення антигіпертензивного ефекту.

Кортикостероїди та тетракозактид знижують антигіпертензивну дію препарату Амлодипін-Периндоприл-Ріхтер (затримка води і солі, спричинена дією кортикостероїдів).

Комбінований прийом з альфа-блокаторами (празозин, алфузозин, доксазозин, тамсулозин, теразозин), анестезуючими препаратами, трициклічними антидепресантами, антипсихотичними препаратами може призвести до посилення антигіпертензивного ефекту і підвищення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії.

Аміфостин посилює антигіпертензивну дію амлодипіну.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Амлодипін-Периндоприл-Ріхтер – комбінація периндоприлу, інгібітору ангіотензинперетворюючого ферменту, і амлодипіну, блокатора кальцієвих каналів дигідропіридинової групи. Периндоприл пригнічує фермент, який перетворює ангіотензин I в ангіотензин II (ангіотензин-перетворюючий фермент, АПФ). Перетворюючий фермент, або кіназа, є екзопептидазою, яка каталізує перетворення ангіотензину I у судинозвужувальний ангіотензин II та призводить до деградації брадикініну до неактивних гептапептидів. Інгібування АПФ призводить до зниження рівня ангіотензину II в плазмі крові, що спричиняє підвищення активності реніну в плазмі (за принципом механізму негативного зворотного зв’язку) та зниження секреції альдостерону. У зв’язку з тим, що АПФ блокує активність брадикініну, інгібування АПФ також призводить до підвищення активності циркулюючої та локальної калікреїн-кінінової системи (і відповідно активації системи простагландину). Цей механізм дії зумовлює зниження артеріальний тиску та частково відповідає за появу окремих побічних реакцій (наприклад, кашель). Периндоприлу трет-бутиламін це про-ліки, його активним метаболітом є периндоприлат. Інші метаболіти не пригнічують АПФ в експериментальних умовах. Артеріальна гіпертензія Периндоприл ефективно знижує артеріальний тиск у пацієнтів з легким, помірним або тяжким ступенем артеріальної гіпертензії; зниження систолічного і діастолічного артеріального тиску спостерігається як у положенні пацієнта лежачи, так і стоячи. Периндоприл зменшує опір периферичних судин, що призводить до зниження артеріального тиску. Це покращує циркуляцію периферичної крові, не впливаючи на частоту серцевих скорочень. Нирковий кровотік зазвичай посилюється, тоді як швидкість клубочкової фільтрації не змінюється. Максимальний антигіпертензивний ефект спостерігається через 4-6 годин після одноразового перорального прийому і зберігається протягом 24 годин: відношення від мінімальної до пікової концентрації для периндоприлу складає 87-100 %. Препарат швидко знижує артеріальний тиск. У пацієнтів, які відповідають на лікування, нормалізація артеріального тиску досягається в межах місяця і зберігається без розвитку тахіфілаксії. У пацієнтів не розвивається синдром відміни у випадку припинення прийму периндоприлу. Периндоприл зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Відомо, що периндоприлу трет-бутиламін виявляє судинорозширювальну дію, покращує еластичність стінок великих артерій та знижує співвідношення товщини стінки до просвіту для дрібних артерій. Комбінована терапія з тіазидними діуретиками демонструє додатковий синергічний ефект. Комбінація інгібітора АПФ з тіазидними діуретиками також знижує ризик гіпокаліємії, який спричиняють діуретики. Серцева недостатність У відомих експериментальних дослідженнях застійна серцева недостатність була спричинена перев’язуванням коронарної артерії; продемонстровано, що периндоприл зменшує гіпертрофію міокарду та надлишок субендокардіального колагену, відновлює співвідношення міозину до ізоензиму та знижує частоту виникнення реперфузійних аритмій. Периндоприл покращує роботу серця шляхом зменшення перед- та після навантаження на серце. Відомі клінічні дослідження у пацієнтів з серцевою недостатність продемонстрували:
  • зниження напруження при заповненні лівого шлуночка;
  • зниження системного опору периферійних судин;
  • підвищення серцевий індекс та покращення функціонального стану серця;
  • покращення регіонарного кровотоку у серцевих м’язах.
Відомо, що у порівняльних дослідженнях пацієнтів з серцевою недостатністю від слабкого до помірного ступеня, перше введення периндоприлу в дозі 2 мг не було пов’язане зі значним ефектом зниження артеріального тиску порівняно з групою плацебо. Амлодипін – блокатор повільних кальцієвих каналів, похідне дигідропіридину, який блокує надходження іонів кальцію через мембрани в гладку мускулатуру міокарда і судин. Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну зумовлений прямим розслаблюючим ефектом на гладкі м'язи судин. Амлодипін розширює периферичні артеріоли і, таким чином, знижує загальний периферичний опір судин (ЗПОС), тобто постнавантаження. Оскільки ЧСС залишається стабільною, зменшення постнавантаження призводить до зниження потреби міокарда в енергії та кисні. Амлодипін розширює основні коронарні артерії та артеріоли, у т. ч. в ішемізованих зонах міокарда, що призводить до збільшення надходження кисню в міокард у хворих з вазоспастичною стенокардією (стенокардією Принцметала або варіантною стенокардією). У пацієнтів з артеріальною гіпертензією разова добова доза амлодипіну забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску протягом 24 годин як у положенні пацієнта лежачи, так і стоячи. Завдяки повільному початку дії амлодипін не спричинює різкого зниження артеріального тиску. У пацієнтів зі стенокардією прийом разової добової дози амлодипіну збільшує загальний час виконання фізичного навантаження, затримує час настання нападу стенокардії та розвиток депресії сегмента ST (на 1 мм), знижує частоту нападів стенокардії та застосування нітрогліцерину. Амлодипін не виявляє несприятливого впливу на обмін речовин і рівень ліпідів плазми крові і може призначатися пацієнтам з бронхіальною астмою, цукровим діабетом і подагрою. Амлодипін в комбінації з периндоприлом достовірно знижує частоту нападів стенокардії, ризик розвитку інфаркту міокарда та інсульту, а також серцево-судинну смертність.

Фармакокінетика

Фармакокінетичні властивості периндоприлу та амлодипіну не змінюються порівняно з їх окремим застосуванням. Периндоприл Абсорбція. Після перорального прийому периндоприл швидко всмоктується, максимальна концентрація у плазмі крові досягається протягом 1 години. Період напіврозпаду периндоприлу у плазмі крові становить 1 годину. Периндоприл є проліками. 27 % загальної кількості прийнятого периндоприлу визначається в крові у вигляді активного метаболіту – периндоприлату. Крім активного метаболіту – периндоприлату, препарат утворює 5 метаболітів, які є неактивними. Максимальна концентрація периндоприлату у плазмі крові досягається через 3-4 години після прийому. Прийом їжі зменшує перетворення периндоприлу у периндоприлат, отже, зменшується його біодоступність, тому добову дозу периндоприлу тертбутиламіну рекомендується приймати одноразово вранці перед їдою. Відзначається лінійна залежність між дозою периндоприлу та його концентрацією у плазмі крові. Розподіл. Об’єм розподілу незв’язаного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг. Зв’язування периндоприлату з білками плазми становить 20 %, головним чином ‒ з ангіотензинперетворювальним ферментом, але цей показник є дозозалежним. Виведення. Периндоприлат виводиться із сечею. Період остаточного напіввиведення незв’язаної фракції становить приблизно 17 годин. Стадія рівноважної концентрації у плазмі крові настає через 4 дні від початку лікування. Особливі групи пацієнтів. Виведення периндоприлату уповільнюється у пацієнтів літнього віку, а також у пацієнтів із серцевою або нирковою недостатністю. Рекомендовано підбирати дозу для пацієнтів з нирковою недостатністю, враховуючи ступінь недостатності (кліренсу креатиніну). Діалізний кліренс периндоприлату – 70 мл/хв. Кінетика периндоприлу змінюється у хворих на цироз печінки: печінковий кліренс периндоприлу зменшується вдвічі. Однак кількість периндоприлату, що утворюється, не знижується, тому підбирати дозу не потрібно. Амлодипін Всмоктування і метаболізм. Амлодипін добре всмоктується зі шлунково-кишкового тракту, досягаючи Cmax в крові приблизно через 6-12 годин після прийому. Абсолютна біодоступність препарату становить 64-80 %. Прийом їжі не впливає на біодоступність амлодипіну. Амлодипін значною мірою метаболізується в печінці до утворення неактивних метаболітів. Розподіл. Зв'язування з білками плазми становить приблизно 97,5 %. Виведення. T1/2 становить 35-50 годин. 60 % прийнятої дози виводиться з сечею у вигляді метаболітів, 10 % – у вигляді незміненого амлодипіну. Фармакокінетика в особливих групах пацієнтів. У пацієнтів літнього віку кліренс амлодипіну знижується, що супроводжується збільшенням площі під кривою «концентрація – час» (AUC) і T1/2. У хворих з нирковою недостатністю та порушеннями функції печінки виведення амлодипіну сповільнюється.

Фізико-хімічні властивості

таблетки 5 мг/4 мг: білі або майже білі, круглі, пласкі таблетки, з гравіюванням “CH3” з одного боку;

таблетки 5 мг/8 мг: білі або майже білі, круглі, пласкі таблетки, з гравіюванням “CH4” з одного боку;

таблетки 10 мг/4 мг: білі або майже білі, круглі, пласкі таблетки, з гравіюванням “CH5” з одного боку;

таблетки 10 мг/8 мг: білі або майже білі, круглі, пласкі таблетки, з гравіюванням “CH6” з одного боку.

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

Периндоприлу трет-бутиламін не впливає прямого впливу на здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими механізмами. Але у окремих пацієнтів можуть розвиватися реакції, пов’язані з гіпотензією, особливо на початку терапії або при одночасному застосуванні разом з іншими антигіпертензивними препаратами. Пацієнтам слід дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами, оскільки під час лікування може виникати запаморочення і спостерігатися втомлюваність .

Особливості застосування

Усі застережні заходи, які стосуються окремих компонентів, також стосуються і комбінації препаратів амлодипін і периндоприл.

Для периндоприлу

Стабільна ішемічна хвороба серця

При нестабільній стенокардії (будь-якого ступеня) впродовж першого місяця лікування слід ретельно зважити співвідношення ризику та користі перед продовженням терапії.

Артеріальна гіпотензія

Інгібітори АПФ можуть спричинити артеріальну гіпотензію. Симптоматична гіпотензія зрідка виникає у пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією, та частіше виникає у гіповолемічних пацієнтів, пацієнтів, що приймають діуретики, або дотримуються безсольової дієти, у пацієнтів на діалізі, у пацієнтів з діареєю або блюванням, або у пацієнтів з тяжкою ренінзалежною гіпертензією . Симптоматична артеріальна гіпотензія частіше виникає у пацієнтів з симптоматичною серцевою недостатністю та супутньою нирковою недостатністю або тільки симптоматичною серцевою недостатністю. Симптоматична артеріальна гіпотензія ймовірніше виникає у пацієнтів з більш тяжким ступенем серцевої недостатності та гіпернатріємією, функціональною нирковою недостатністю або у тих, кому були призначені високі дози петльових діуретиків. Пацієнтам з ризиком обширної симптоматичної гіпотензії слід починати терапію та підбір дозування під ретельним медичним наглядом . Такі ж застереження стосуються пацієнтів з ішемічною хворобою серця або порушеннями кровообігу мозку, в той час, як обширна гіпотензія може призвести до інфаркту міокарду або інсульту.

При виникненні обширної гіпотензії негайно покладіть пацієнта в положення лежачи на спині та введіть внутрішньовенно 0,9 % (9 мг/мл) фізіологічного розчину. Терапія інгібітором АПФ не протипоказана пацієнтам з транзиторною гіпотензією та може продовжуватися після відновлення об’єму крові та артеріального тиску.

У деяких пацієнтів з гіпотензією або застійною серцевою недостатністю без ускладнень периндоприл може додатково знизити системний артеріальний тиск. Зазвичай такий ефект є очікуваним та не потребує припинення терапії. Якщо артеріальна гіпотензія стане системною, слід розглянути зниження дози або припинення терапії.

Стеноз аортального та мітрального клапанів/гіпертрофічна кардіоміопатія

Як і з іншими інгібіторами АПФ, слід з обережністю застосовувати периндоприл пацієнтам зі стенозом мітрального або аортального клапанів або гіпертрофічною кардіоміопатією.

Порушення функції нирок

У пацієнтів з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 60 мл/хв) початкову дозу периндоприлу слід підбирати відповідно до кліренсу креатиніну , а далі залежно від відповіді на терапію. Для таких пацієнтів стандартною практикою є контроль рівня калію та креатиніну. . Симптоматична серцева недостатність, артеріальна гіпотензія, що виникли на початку терапії інгібіторами АПФ, можуть призвести до порушення функції нирок та, в окремих випадках, до гострої ниркової недостатності, зазвичай минущої.

У деяких пацієнтів із двостороннім стенозом ниркової артерії або з одностороннім стенозом ниркової артерії може виникати підвищення рівня залишкового азоту сечовини та креатиніну в сироватці крові, які минають при припиненні прийому інгібіторів АПФ. Це особливо характерно для пацієнтів з порушенням функції нирок. У пацієнтів з супутньою реноваскулярною гіпертензією ризик тяжкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності підвищений. Терапію слід починати з низьких доз під ретельним медичним наглядом та обережно титрувати дозу. З огляду на вищенаведену інформацію, терапія діуретиками може призводити до артеріальної гіпотензії; слід припинити застосування діуретиків та контролювати функцію нирок у перші тижні лікування периндоприлом.

У деяких пацієнтів, з гіпертензією без ознак реноваскулярного захворювання перед початком терапії, розвивається незначне та минуще підвищення рівня залишкового азоту сечовини та креатиніну в сироватці крові, особливо при одночасному застосуванні периндоприлу та діуретика. Підвищення рівня залишкового азоту сечовини та креатиніну в сироватці крові більш характерне для пацієнтів з існуючим порушенням функції нирок. Рекомендується знизити дозування та/або припинити прийом діуретика та/або периндоприлу.

Пацієнти, які проходять процедуру гемодіалізу

У пацієнтів, які проходять процедуру гемодіалізу із застосуванням поліакрилових мембран, можуть розвиватися анафілактоїдні побічні реакції при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ. Для таких пацієнтів слід розглядати можливість застосування мембран іншого типу або лікарських засобів для зниження артеріального тиску іншого класу.

Пацієнти після трансплантації нирки

Досвід застосування периндоприлу пацієнтам після нещодавно перенесеної трансплантації нирки відсутній.

Гіперчутливість/ангіоневротичний набряк

Ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) обличчя, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосової щілини та/або гортані в рідкісних випадках спостерігалися у пацієнтів, які отримували лікування інгібіторами АПФ, включаючи периндоприл трет-бутиламін . Такі стани можуть розвиватися в будь-який час у ході терапії. У таких випадках прийом препарату слід негайно припинити і здійснювати відповідний нагляд за пацієнтом до повного зникнення симптомів. У рідкісних випадках, коли набряк обмежується ділянкою обличчя та губ, стан пацієнта зазвичай покращується без лікування. Для полегшення симптомів може бути корисним застосування антигістамінних препаратів.

Ангіоневротичний набряк, який включає гортань, може призвести до летального наслідку. При поширенні набряку на ділянку язика, голосової щілини або гортані можлива обструкція дихальних шляхів; необхідно терміново застосувати відповідну терапію, таку як ін’єкція адреналіну та/або підтримання вільної прохідності дихальних шляхів. Пацієнт повинен залишатися під пильним медичним наглядом до повного зникнення симптомів та стабілізації стану пацієнта.

Пацієнти з наявністю ангіоневротичного набряку в анамнезі, не пов’язаного з терапією інгібіторами АПФ, мають підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при прийомі інгібіторів АПФ .

Повідомляється про рідкісні випадки ангіоневротичного набряку кишечнику при прийомі пацієнтами інгібіторів АПФ. Такі пацієнти скаржаться на біль у животі (з нудотою чи блюванням або без них); в окремих випадках ангіоневротичний набряк обличчя в анамнезі був відсутнім, а рівень С1-естерази був нормальним. Ангіоневротичний набряк був діагностований за допомогою КТ-сканування або ультразвуку (УЗД), або під час хірургічного втручання. Прояви симптомів зникали після відміни прийому інгібітору АПФ. Ангіоневротичний набряк кишечнику слід включати до диференційної діагностики у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, зі скаргами на біль в животі.

Анафілактоїдні реакції при виведенні ліпопротеїнів низької щільності (ЛНЩ) за допомогою плазмаферезу

У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, проведення плазмаферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛНЩ) із застосуванням декстрану сульфату може викликати анафілактоїдні реакції небезпечні для життя. Можна уникати анафілактоїдних реакцій шляхом тимчасового припинення прийому інгібітору АПФ перед кожною процедурою плазмафрезу.

Анафілактоїдні реакції під час десенсибілізуючої терапії

У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, можуть виникати анафілактоїдні реакції при проведенні десенсибілізуючої терапії із застосуванням лікарських засобів, що містять бджолину отруту. Цих реакцій можна уникнути при тимчасовому припиненні застосування інгібітору АПФ, але реакції можуть виникнути знову при необережному проведенні провокаційних проб.

Порушення функції печінки

У рідкісних випадках у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, розвивається синдром, що починається з холестатичної жовтяниці з прогресуванням до фульмінантного некрозу печінки та іноді летального наслідку. Механізм цього синдрому невідомий. Пацієнтам з розвитком жовтяниці або значним підвищенням показників ферментів печінки, які приймають інгібітор АПФ, слід припинити їх прийом та надалі отримати відповідні медичні заходи та терапію .

Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія

Інгібітори АПФ пов’язують з випадками нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. У рідкісних випадках нейтропенія виникала у пацієнтів з нормальною функцією нирок без ускладнень. Периндоприл слід застосовувати з надзвичайною обережністю пацієнтам з колагенозом судин під час імуносупресивної терапії, терапії алопуринолом або прокаїнамідом, або при поєднанні цих ускладнюючих факторів, особливо у зв’язку з порушенням функції нирок. Часом у таких пацієнтів можуть розвиватися серйозні інфекції, які в рідкісних випадках не відповідають на інтенсивну терапію антибіотиками. У таких пацієнтів при застосуванні периндоприлу слід періодично контролювати кількість лейкоцитів; а також рекомендувати пацієнтам негайно повідомляти про будь-які ознаки інфекційного захворювання (біль в горлі, лихоманка).

Фактор расової приналежності

У пацієнтів негроїдної раси при застосуванні інгібіторів АПФ частота розвитку ангіоневротичного набряку більша, ніж у пацієнтів інших рас. Як і при застосуванні інших інгібіторів АПФ, у пацієнтів негроїдної раси антигіпертензивна дія периндоприлу менш виражена, ніж у пацієнтів інших рас. Це може бути пов’язаним з перебігом артеріальної гіпертензії у пацієнтів негроїдної раси на тлі низького рівня реніну в крові.

Кашель

Повідомлялося про стійкий непродуктивний кашель під час лікування інгібіторами АПФ. Загалом кашель припиняється після відміни препарату Кашель, спричинений прийомом інгібіторів АПФ, потрібно враховувати під час проведення диференційного діагнозу кашлю.

Хірургічне втручання/анестезія

Периндоприл може блокувати вторинне утворення ангіотензину ІІ у відповідь на компенсаторне вивільнення реніну у пацієнтів при хірургічному втручанні або під час проведення анестезії препаратами, що викликають гіпотензію. Препарат слід відмінити за один день до хірургічного втручання. У разі виникнення артеріальної гіпотензії, якщо вважається, що вона спричинена зазначеним механізмом, стан хворого можна нормалізувати шляхом збільшення об’єму циркулюючої крові.

Гіперкаліємія

У деяких пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ, включаючи периндоприл, спостерігалося підвищення вмісту калію в сироватці крові. До факторів ризику гіперкаліємії належать ниркова недостатність, порушення функції нирок, літній вік

(> 70 років), цукровий діабет, такі інтеркурентні захворювання, як зневоднення, гостра серцева недостатність, метаболічний ацидоз, а також одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, еплеренон, триамтерен або амілорид), добавок або замінників солі з вмістом калію, а також інших лікарських засобів, що підвищують концентрацію калію (наприклад, гепарин) у сироватці крові. Добавки з вмістом калію, калійзберігаючі діуретики або замінники солі з вмістом калію можуть спричинити значне підвищення концентрації калію в сироватці крові, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок. Гіперкаліємія може спричинити тяжку, загрозливу для життя аритмію. Одночасне застосування периндоприлу із зазначеними препаратами слід проводити з обережністю і при регулярному моніторингу вмісту калію в сироватці крові .

Цукровий діабет

У пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають пероральні цукрознижувальні препарати або інсулін, необхідно ретельно контролювати глікемію впродовж першого місяця терапії інгібіторами АПФ .

Солі літію

Зазвичай одночасне застосування солей літію та периндоприлу не рекомендується .

Калійзберігаючі препарати, харчові добавки з вмістом калію або замінники солі з вмістом калію

Одночасне застосування периндоприлу та калійзберігаючих препаратів або харчових добавок з вмістом калію не рекомендується .

Подвійна блокада системи ренін-ангіотензин-альдостерон (РААС)

Периндоприл пов’язують з випадками артеріальної гіпотензії, запаморочення, порушеннями кровообігу головного мозку та порушеннями функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність), зокрема у пацієнтів, які одночасно застосовують лікарські засоби, що впливають на РААС. Не слід одночасно застосовувати інгібітор АПФ з блокаторами рецептору ангіотензину II або аліскіреном, враховуючи подвійну блокаду системи ренін-ангіотензин-альдостерон.

Не слід одночасно застосовувати периндоприл з аліскіреном пацієнтам, хворим на діабет, або пацієнтам з порушенням функції нирок (рівень клубочкової фільтрації < 60 мл/хв/1,73 м2) .

Для амлодипіну

Пацієнти з порушенням функції печінки

Подібно до всіх блокаторів кальцієвих каналів, період напіввиведення амлодипіну збільшується у пацієнтів з порушенням функції печінки. Пацієнтам з порушенням функції печінки необхідно дотримуватися обережності і проводити ретельний моніторинг рівня печінкових ферментів.

Пацієнти із серцевою недостатністю

Амлодипін з обережністю призначають при серцевій недостатності в зв'язку з можливим ризиком розвитку набряку легенів.

Лікарські взаємодії

Не рекомендується одночасний прийом препарату Амлодипін-Периндоприл-Ріхтер з літієм, калійзберігаючими діуретичними препаратами, харчовими добавками, які містять калій, або дантроленом .

Використання препарату дітьми

Ефективність та безпека застосування препарату Амлодипін-Периндоприл-Ріхтер дітям (віком до 18 років) вивчена недостатньо, тому застосування препарату даній категорії пацієнтів не рекомендується.

Використання вагітними або при годуванні груддю

Вагітність. Застосування препарату Амлодипін-Периндоприл-Ріхтер протипоказано вагітним та жінкам, які планують завагітніти. Якщо під час лікування препаратом Амлодипін-Периндоприл-Ріхтер підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити і замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування у вагітних .

Результати епідеміологічних досліджень тератогенного впливу інгібіторів АПФ у I триместрі вагітності не остаточні. Тому дещо підвищений ризик не можна виключати. Відомо, що застосування інгібіторів АПФ у II та III триместрах вагітності може призвести до неонатальної захворюваності плода.

У немовлят, які підпали під вплив інгібіторів АПФ у період внутрішньоутробного розвитку в II триместрі, необхідно здійснити ультразвукове дослідження, щоб оцінити функцію нирок і стан кісток черепа. Необхідне ретельне спостереження за новонародженими дітьми, які підпали під вплив інгібіторів АПФ у період внутрішньоутробного розвитку, на предмет розвитку артеріальної гіпотензії.

Період годування груддю

Не відомо, чи виділяється периндоприл трет-бутиламін у грудне молоко, тому протипоказано застосовувати препарат Амлодипін-Периндоприл-Ріхтер у період годування груддю. Під час годування груддю, особливо при передчасному народженні дитини, рекомендується застосовувати альтернативні лікарські засоби з краще дослідженим профілем безпеки .

Репродуктивна функція. Ніякого впливу на репродуктивну функцію або здатність до запліднення не спостерігалося.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери в картонній упаковці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

2 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від впливу світла та вологи. Для лікарського засобу не потрібні спеціальні температурні умови зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці.