Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Амлоцим 5 Мг

Міжнародна назва: Amlodipine
Виробник: Ацино Фарма АГ.
АТ Код: ATХ С08С А01
Клінико-фармакологічна група: Селективні антагоністи кальцію з переважним впливом на судини. Похідні дигідропіридину. Амлодипін.
Форма випуску: Таблетки

Склад

діюча речовина: amlodipine besilate;

1 таблетка містить амлодипіну бесилату 7 мг або 14 мг, що еквівалентно амлодипіну 5 мг або 10 мг;

допоміжні речовини: повідон K30, целюлоза мікрокристалічна, кальцію гідрофосфат безводний, кросповідон, магнію стеарат.

Показання

  • Артеріальна гіпертензія.
  • Хронічна стабільна стенокардія.
  • Вазоспастична стенокардія (стенокардія Принцметала).

Протипоказання

  • Гіперчутливість до діючої речовини, дигідропіридинів або до будь-якої з допоміжних речовин.
  • Артеріальна гіпотензія тяжкого ступеня.
  • Шок (включаючи кардіогенний).
  • Обструкція вивідного тракту лівого шлуночка (наприклад стеноз аорти тяжкого ступеня).
  • Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда.

Дозування

При обох показаннях – артеріальній гіпертензії та стенокардії – лікування звичайно починають з дози 5 мг препарату Амлоцим один раз на добу. Залежно від індивідуальної відповіді пацієнта дозу можна збільшити до 10 мг препарату один раз на добу.

Пацієнтам зі стенокардією препарат можна застосовувати як монотерапію чи у комбінації з іншими антиангінальними лікарськими засобами при резистентності до нітратів та/або адекватних доз бета-блокаторів.

Є досвід застосування препарату у комбінації з тіазидними діуретиками, альфа-блокаторами, бета-блокаторами або інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту пацієнтам з артеріальною гіпертензією.

При одночасному застосуванні з тіазидними діуретиками, бета-блокаторами або інгібіторами АПФ корекція дози препарату не потрібна.

Пацієнти літнього віку

У молодих та літніх людей максимальна концентрація амлодипіну у плазмі крові досягається майже в однаковий час.

У пацієнтів літнього віку кліренс амлодипіну зменшений, що спричиняє середнє збільшення AUC (площі під кривою "концентрація−час") приблизно на 50 %, а також збільшення кінцевого періоду напіввиведення.

Збільшення AUC та подовження кінцевого періоду напіввиведення у пацієнтів з серцевою недостатністю відповідає очікуваним показникам для досліджуваних вікових груп. При застосуванні у порівнянних дозах амлодипін однаково добре переноситься літніми та молодими пацієнтами.

Отже, при застосуванні пацієнтам літнього віку може бути необхідною нижча початкова доза.

Ниркова недостатність.

При нирковій недостатності амлодипін метаболізується переважно з утворенням неактивних метаболітів, і тільки 10 % лікарського засобу виводиться з сечею у незміненому вигляді. Коливання концентрації амлодипіну в плазмі крові не корелюють зі ступенем порушення функції нирок. Отже, препарат можна застосовувати пацієнтам з нирковою недостатністю у звичайних дозах. Амлоцим не виводиться за допомогою діалізу.

Печінкова недостатність.

Як і у всіх антагоністів кальцію, період напіввиведення препарату подовжується при печінковій недостатності. Через відсутність рекомендацій з дозування для таких пацієнтів Амлоцим слід з обережністю застосовувати при печінковій недостатності.

Діти.

Досвід стосовно безпеки та ефективності амлодипіну для дітей та підлітків (віком до 18 років) відсутній.

Побічні дії

Амлодипін добре переноситься. Небажані ефекти подано за системами органів та за частотою: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 − < 1/10); нечасто (≥ 1/1000 − < 1/100); рідко (≥ 1/10 000 − < 1/1000); дуже рідко (< 1/10 000).

Розлади з боку крові та лімфатичної системи

Дуже рідко: лейкопенія, тромбоцитопенія.

Розлади з боку імунної системи

Дуже рідко: алергічні реакції.

Розлади метаболізму та живлення

Дуже рідко: гіперглікемія.

Розлади психіки

Нечасто: безсоння, зміни настрою.

Розлади з боку нервової системи

Часто: запаморочення, головний біль, сонливість.

Нечасто: тремор, розлади смаку, синкопе, гіпестезія, парестезія.

Дуже рідко: підвищення м’язового тонусу, периферична нейропатія.

Розлади з боку органів зору

Нечасто: зорові розлади.

Розлади з боку органів слуху та рівноваги

Нечасто: шум у вухах.

Розлади з боку серця

Часто: посилене серцебиття.

Дуже рідко: інфаркт міокарда, аритмія (в тому числі брадикардія, шлуночкова тахікардія та фібриляція передсердь), що, однак, не можуть бути диференційовані у природному перебігу основного захворювання.

Розлади з боку судин

Часто: гіперемія обличчя.

Нечасто: артеріальна гіпотензія.

Дуже рідко: васкуліт.

Розлади з боку органів дихання, грудної клітки та середостіння

Нечасто: задишка, риніт.

Дуже рідко: кашель.

Розлади з боку шлунково-кишкового тракту

Часто: біль у животі, нудота.

Нечасто: блювання, диспепсія, зміни моторики кишечнику, сухість у роті.

Дуже рідко: панкреатит, гастрит, гіперплазія ясен.

Розлади з боку печінки та жовчовивідних шляхів

Дуже рідко: гепатит, жовтяниця, підвищення рівнів печінкових ферментів (звичайно пояснюється холестазом).

Розлади з боку шкіри

Нечасто: алопеція, пурпура, зміна забарвлення шкіри, гіпергідроз, свербіж, висипання, фоточутливість.

Дуже рідко: ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема, кропив’янка, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса−Джонсона.

Розлади з боку кістково-м’язової системи

Нечасто: артралгія, міальгія, м’язові спазми, біль у спині.

Розлади з боку нирок та сечовивідних шляхів

Нечасто: порушення сечовипускання, ніктурія, полакіурія.

Розлади з боку репродуктивної системи та молочних залоз

Нечасто: еректильна дисфункція, гінекомастія.

Загальні розлади

Дуже часто: набряк.

Часто: втомлюваність.

Нечасто: астенія, біль, загальне нездужання, біль у грудній клітці, збільшення маси тіла, зменшення маси тіла.

Повідомлялося про виняткові випадки розвитку екстрапірамідного синдрому.

Передозування

Наявні дані вказують, що тяжке передозування може призвести до вираженого розширення периферичних судин та, можливо, до виникнення рефлекторної тахікардії. Описані випадки значної та тривалої системної артеріальної гіпотензії, аж до шоку, з летальними наслідками.

Всмоктування амлодипіну у здорових добровольців значно зменшувалося при застосуванні активованого вугілля одразу або протягом двох годин після прийому 10 мг амлодипіну.

Промивання шлунка може бути корисним у ряді випадків і рекомендується як стандартний запобіжний захід.

Клінічно значуща артеріальна гіпотензія, спричинена передозуванням препарату, вимагає негайних заходів для підтримки серцево-судинної системи, а також моніторингу серцевої та дихальної функцій, циркулюючого об’єму та ниркової екскреції. Нижні кінцівки пацієнта мають бути у підвищеному положенні. Застосування судинозвужувальних засобів може сприяти відновленню тонусу судин і артеріального тиску, за умови відсутності протипоказань для судинозвужувальних засобів. Внутрішньовенне введення кальцію глюконату забезпечує протидію антагоністам кальцію.

Оскільки амлодипін значною мірою зв’язується з білками, малоймовірно, що діаліз може бути корисним.

Лікарська взаємодія

Інші антигіпертензивні лікарські засоби: амлодипін можна застосовувати разом з тіазидними діуретиками, альфа-блокаторами, бета-блокаторами, інгібіторами АПФ, нітратами пролонгованої дії, нітрогліцерином для сублінгвального прийому, нестероїдними протизапальними препаратами, антибіотиками та пероральними протидіабетичними препаратами.

Комбіноване лікування може спричинити виражене зниження артеріального тиску внаслідок синергічної дії амлодипіну та інших антигіпертензивних лікарських засобів.

Теофілін, ерготамін: антагоністи кальцію можуть перешкоджати залежному від цитохрому Р450 метаболізму теофіліну та ерготаміну. З огляду на відсутність на сьогоднішній день даних досліджень взаємодії in vitro та in vivo між теофіліном чи ерготаміном та амлодипіном рекомендується моніторинг концентрацій теофіліну або ерготаміну в крові на початку одночасного застосування амлодипіну.

Симвастатин: при повторному прийомі амлодипіну в дозі 10 мг у комбінації з симвастатином у дозі 80 мг спостерігалося зростання плазмових концентрацій симвастатину на 77 % порівняно з прийомом тільки симвастатину. Для пацієнтів, які приймають амлодипін, доза симвастатину не повинна перевищувати 20 мг на добу.

Грейпфрут (сік): застосування амлодипіну з грейпфрутом або грейпфрутовим соком загалом не рекомендується, оскільки у деяких пацієнтів при цьому може зростати біодоступність амлодипіну, що призводить до посилення антигіпертензивного ефекту. Причиною цього явища може бути генетичний поліморфізм CYРЗА4 – основного ферменту, що відповідає за метаболізм амлодипіну.

Вплив інших лікарських засобів на амлодипін

Циметидин: при застосуванні амлодипіну у комбінації з циметидином не спостерігалося впливу на фармакокінетику амлодипіну.

Алюміній/магній (антациди): при одночасному застосуванні алюмінієво−магнієвих антацидів з одноразовою дозою амлодипіну не спостерігалося значущого впливу на фармакокінетику амлодипіну.

Силденафіл: при одноразовому прийомі силденафілу (100 мг) пацієнтами з есенціальною гіпертензією не спостерігалося впливу на фармакокінетичні показники амлодипіну. При застосуванні амлодипіну та силденафілу у комбінації кожна діюча речовина незалежно чинить свій гіпотензивний ефект.

Інгібітори CYP3A4: при одночасному прийомі дилтіазему в дозі 180 мг на добу та амлодипіну в дозі 5 мг на добу літніми пацієнтами (віком від 69 до 87 років) з артеріальною гіпертензією спостерігалося зростання системної доступності амлодипіну на 57 %. При одночасному прийомі не спостерігалось статистично значущих змін системної доступності амлодипіну (збільшення AUC на 22 %). Потужні інгібітори CYP3A4 (наприклад кетоконазол, ітраконазол, ритонавір) можуть спричиняти більш значне підвищення рівня амлодипіну у плазмі крові, ніж дилтіазем. Клінічне значення описаних спостережень неясне. Однак амлодипін слід застосовувати з особливою обережністю в комбінації з інгібіторами CYP3A4, зокрема пацієнтам літнього віку.

Індуктори CYP3A4: дані щодо впливу індукторів CYP3A4 на амлодипін відсутні. При застосуванні комбінацій з індукторами CYP3A4 (наприклад, рифампіцином, звіробоєм [Hypericum perforatum]) можливе зменшення концентрацій амлодипіну в плазмі крові. Отже, амлодипін слід з обережністю призначати одночасно з індукторами CYP3A4.

Вплив амлодипіну на інші лікарські засоби

Аторвастатин: при одночасному багаторазовому застосуванні амлодипіну (10 мг) та аторвастатину (80 мг) не спостерігалося значущих змін рівноважних фармакокінетичних показників аторвастатину.

Дигоксин: у дослідженнях було показано, що одночасне застосування амлодипіну та дигоксину не спричиняє жодних змін плазмової концентрації дигоксину або ниркового кліренсу дигоксину.

Етанол (спирт): при одноразовому та багаторазовому прийомі амлодипіну (10 мг) не спостерігалося значущого впливу на фармакокінетику етанолу.

Варфарин: при одночасному застосуванні амлодипіну та варфарину у здорових чоловіків не спостерігалося жодних значущих змін впливу варфарину на протромбіновий час.

Циклоспорин: у фармакокінетичних дослідженнях циклоспорину було показано, що амлодипін не спричиняє значущих змін фармакокінетики циклоспорину.

Інші препарати: в дослідженнях іn vitro з використанням плазми крові людини було показано, що амлодипін не впливає на зв’язування з білками дигоксину, фенітоїну, кумарину, варфарину або індометацину.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Амлодипін запобігає трансмембранному надходженню іонів кальцію у клітини міокарда та клітини гладких м’язів судин, тобто амлодипін є повільним блокатором кальцієвих каналів і діє як антагоніст кальцію. Антигіпертензивний ефект препарату зумовлений прямим розслаблювальним впливом на клітини гладких м’язів судин. Клінічна ефективність У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом препарату один раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску у положенні лежачи та стоячи протягом 24 годин. Початок дії повільний. Експериментальні дані Точний механізм антиішемічної дії на сьогодні ще повністю не з’ясований. Відомо, що амлодипін запобігає нападам стенокардії за рахунок таких двох механізмів: 1. Амлодипін розширює периферійні артеріоли і таким чином зменшує загальний периферичний опір ("післянавантаження"), який долає серце при роботі. Оскільки частота серцевих скорочень залишається постійною, таке зменшення навантаження знижує споживання енергії міокардом і потребу у кисні. 2. Механізм дії препарату, ймовірно, включає також розширення основних коронарних судин та коронарних артеріол у здорових та ішемічних ділянках. Таке розширення судин призводить до покращення постачання кисню у пацієнтів із спазмом коронарних артерій (зі стенокардією Принцметала або вазоспастичною стенокардією) і зменшення спазму коронарних судин, спричиненого палінням. У пацієнтів зі стенокардією одноразовий щоденний прийом амлодипіну забезпечує збільшення переносимості навантаження, подовжує час до початку нападу і час до депресії сегменту ST на 1 мм. Препарат також зменшує частоту нападів і потребу у нітрогліцерині. Застосування пацієнтам із серцевою недостатністю Гемодинамічні дослідження та контрольовані клінічні дослідження з використанням фізичного навантаження за участю пацієнтів із серцевою недостатністю ІІІ та IV класів за NYHA показали, що амлодипін не спричиняє клінічного погіршення перебігу захворювання, згідно із результатами визначення переносимості навантаження, фракції викиду лівого шлуночка та оцінкою клінічних симптомів.

Фармакокінетика

Незалежно від прийому їжі амлодипін добре всмоктується після перорального прийому у терапевтичних дозах і досягає максимальної концентрації у плазмі крові приблизно через 6-12 годин після прийому внутрішньо. Об’єм розподілу становить приблизно 21 л/кг. Кінцевий період напіввиведення з плазми становить 35-50 годин і дозволяє прийом препарату один раз на добу. Рівноважна концентрація у плазмі крові досягається через 7-8 днів застосування. Метаболізм амлодипіну опосередкований переважно ізоферментами ЗА4 цитохрому Р450 (CYP) (основний метаболічний шлях). Кліренс амлодипіну низький; клінічно значущих взаємодій з помірно потужними інгібіторами CYP3A4 (дилтіазем) чи речовинами, що індукують метаболізм через CYP3A4, виявлено не було. Дослідження взаємодії з більш потужними інгібіторами (наприклад кетоконазолом, ітраконазолом чи ритонавіром) або індукторами (наприклад рифампіцином) CYP3A4 не проводились. Амлодипін метаболізується переважно з утворенням неактивних метаболітів. 10 % речовини виводиться з сечею у незміненому вигляді, а 60 % – у вигляді метаболітів. В дослідженнях іn vitro було показано, що приблизно 97,5 % циркулюючого амлодипіну зв’язується з білками плазми крові. У здорових людей амлодипін не чинить значних перешкод впливу одночасно введеного варфарину на протромбіновий час. Отже, можна очікувати, що лікування варфарином не вимагатиме модифікації у зв’язку з додаванням амлодипіну. Абсолютна біодоступність у людей становить 64-80 %. Застосування пацієнтам літнього віку Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові однаковий у літніх та молодих пацієнтів. У пацієнтів літнього віку кліренс амлодипіну зменшується, що спричиняє збільшення AUC та періоду напіввиведення. Збільшення AUC та періоду напіввиведення у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю відповідає очікуванням щодо досліджуваних вікових груп.

Фізико-хімічні властивості

таблетки по 5 мг – круглі двоопуклі таблетки білого кольору, гладкі з обох боків;таблетки по 10 мг – круглі двоопуклі таблетки білого кольору, з розподільчою лінією з обох боків.

Особливості застосування

Наявні клінічні дані стосовно застосування препарату пацієнтам віком до 18 років недостатні.

Як і у всіх антагоністів кальцію, період напіввиведення препарату Амлоцим у пацієнтів із печінковою недостатністю подовжується. Через відсутність рекомендацій з дозування для таких пацієнтів Амлоцим слід з обережністю застосовувати при печінковій недостатності.

Антагоністи кальцію короткочасної дії, що належать до типу 1,4-дигідропіридину і характеризуються швидким початком дії, протипоказані при гострому інфаркті міокарда та протягом 30 днів після інфаркту через підвищену смертність. На основі наявних на сьогоднішній день даних не можна з певністю стверджувати, що це також стосується лікування дигідропіридинами тривалої дії з повільним початком дії. Отже, рішення щодо початку терапії протягом цього періоду повинен приймати лікар, а на початку терапії моніторинг стану пацієнтів повинен бути особливо ретельним.

Застосування пацієнтам із серцевою недостатністю

У дослідженні за участю пацієнтів із серцевою недостатністю ІІІ та IV класів за NYHA (без клінічних симптомів або об’єктивних змін, що вказували б на існування ішемічних розладів) амлодипін не впливав на показники загальної смертності або смертності від серцево-судинних захворювань при застосуванні у комбінації зі стабільними дозами інгібіторів АПФ, препаратами наперстянки та діуретиками. У тій же популяції набряк легень частіше спостерігався на фоні лікування амлодипіном, хоча значущих відмінностей у частоті погіршення перебігу серцевої недостатності порівняно з групою плацебо не відзначалось.

Застосування в період вагітності або годування груддю.

Відсутні дані досліджень, що підтверджували б безпеку застосування препарату вагітним та жінкам, які годують груддю. Амлоцим не слід застосовувати під час вагітності, окрім випадків крайньої необхідності.

Якщо необхідне застосування препарату під час годування груддю, слід припинити годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері; по 3 або 10 блістерів у картонній коробці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

4 роки.

Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °C.


Отзывы