Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Алти-Мет

Міжнародна назва: Sildenafil
Виробник: ОРХІД ХЕЛТХКЕР (відділення Орхід Кемікалз енд Фармасьютикалз Лімітед).
АТ Код: АТС G04B ЕОЗ
Клінико-фармакологічна група: Засоби, що застосовуються при еректильній дисфункції.
Форма випуску: Таблетки, вкриті оболонкою

Склад

1 таблетка містить силденафілу цитрату у перерахуванні на силденафіл 50 мг або

100 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат, опадрі голубий OY 06B50900, поліетиленгліколь 400.

Показання

Порушення ерекції у чоловіків, котру визначають як нездатність досягнути та підтримати ерекцію статевого члена, яка необхідна для проведення статевого акту.

Протипоказання

Застосування силденафілу протипоказано пацієнтам з відомою гіперчутливістю до будь-якого компонента препарату. Оскільки силденафіл посилює гіпотензивну дію нітратів, його спільне призначення з донаторами оксиду азоту (такими як амілнітрити) або нітратами у будь-якій формі протипоказано. Препарати для лікування порушень ерекції, включаючи силденафіл, не повинні застосовуватися використовуватися пацієнтами, для яких сексуальна активність є небажаною (наприклад, пацієнти з тяжкими формами серцево-судинних захворювань, такими як нестабільна стенокардія або тяжка серцева недостатність, тяжка печінкова недостатність, артеріальна гіпотензія (артеріальний тиск менший 90/50 мм ртутного стовбчика), недавно перенесений інсульт або інфаркт., спадкові дегенеративні захворювання сітківки, такі як пігментація сітківки.

Дитячий вік до 18 років.

Дозування

Алти-мет приймають внутрішньо. Призначають у дозі 50 мг за годину до статевого акту. З урахуванням ефективності та переносимості дозу можна підвищити до 100 мг. Максимальна рекомендована доза становить 100 мг 1 раз на добу.

Застосування особам похилого віку та хворим з порушенням функції нирок або печінки рекомендується доза 25мг.

Побічні дії

Препарат переноситься добре. Найімовірнішими побічними ефектами є головний біль, припливи крові, запаморочення, диспептичні реакції, закладеність носа, минущі порушення зору (головним чином зміни кольоровідчуття об'єктів, а також посилення сприйняття світла й затуманення зору); при застосуванні препарату у дозах, що перевищували рекомендовані, небажані явища були подібними до відмічених вище, однак реєструвалися частіше. Відмічені міалгія та випадки пріапізму, артралгія, люмбалгія, безсоння, схильність до інфекцій сечовивідних шляхів, тривала ерекція (більше 4 год).

Передозування

Симптоми: відчуття жару, запаморочення, головний біль, набряк слизової оболонки носа, порушення зору, зниження артеріального тиску, нудота, блювання.

У разі передозування проводять стандартне симптоматичне лікування. Застосування діалізу, напевно, не збільшує кліренс силденафілу, оскільки останній активно зв'язується з білками плазми і не виводиться із сечею.

Лікарська взаємодія

Безпека та ефективність застосування препарату у комбінації з іншими засобами, призначеними для лікування порушень ерекції, не вивчалися, тому подібні комбінації застосовувати не рекомендується.

Одночасне призначення силденафілу та ритонавіру - високоспецифічного інгібітора Р450 - не рекомендується. Одночасний прийом інгібітора протеаз ВІЛ - ритонавіру на стадії рівноважної концентрації (500 мг 2 рази на добу) з Алти-метом (100 мг одноразово) призводить до 300% підвищення (у 4 рази) максимальної концентрації силденафілу в плазмі крові та 1 000% (в 11 разів) збільшення AUC силденафілу.

Циметидин у дозі 800 мг, що є неспецифічним інгібітором CYP3A4, при одночасному прийомі з препаратом спричиняв підвищення концентрації силденафілу в плазмі крові на 56% у здорових добровольців. Популяційний фармакокінетичний аналіз результатів клінічного дослідження продемонстрував зниження кліренсу Алти-мету при одночасному застосуванні інгібіторів CYP3A4 (таких як кетоконазол, еритроміцин, циметидин).

Одноразовий прийом антациду (магнію/алюмінію гідроксиду) не впливав на біодоступність препарату.

За даними популяційного фармакокінетичного аналізу, інгібітори CYP2C9 (толбутамід, варфарин), CYP2D6 (селективні інгібітори зворотного нейронального захоплення серотоніну, трициклічні антидепресанти), тіазиди і тіазидоподібні діуретики, петльові та калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи кальцію, блокатори b-адренорецепторів та індуктори метаболізму CYP450 (рифампіцин, барбітурати) не впливали на фармакокінетику силденафілу. Препарат є слабким інгібітором ізоферментів цитохрому Р450-1А2. 2С9. 2С'І9. 2D6, 2Е1 та ЗА4 (ІК5о>150 мкмоль). При застосуванні силденафілу в рекомендованих дозах максимальна концентрація його у плазмі крові становить майже 1 мкмоль, тому є малоймовірним, що силденафіл здатний впливати на кліренс субстратів цих ізоферментів.

Ознак істотної взаємодії з толбутамідом у дозі 250 мг або варфарином у дозі 40 мг, які метаболізуються CYP2C9, не виявлено.

Препарат (50 мг) не посилював гіпотензивної дії алкоголю у здорових добровольців при максимальному рівні алкоголю в крові в середньому 80 мг/дл. У хворих на артеріальну гіпертензію ознак взаємодії препарату (100 мг) з амлодипіном не виявлено. Середнє додаткове зниження AT у положенні лежачи (систолічного - на 8 мм рт.ст., діастолічного - на 7 мм рт.ст.) було подібним до такого при прийомі однієї таблетки препарату у здорових добровольців. Дані щодо безпеки застосування свідчать про відсутність відмінностей у характері побічних ефектів у хворих, які одержували препарат разом з антигіпертензивними препаратами і без них.

Силденафіл підвищує гіпотензивний ефект нітратів. Застосування його з нітратами та донаторами NО протипоказано.

Силденафіл (50 мг) не призводить до збільшення тривалості кровотечі, спричиненої ацетилсаліциловою кислотою (150 мг).

Одночасний прийом силденафілу і α-блокаторів (доксазозину) може спричинювати симптоматичну гіпотензію у деяких пацієнтів.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Силденафіл є потужним і селективним інгібітором цГМФ-специфічної фосфодіестерази типу 5 (ФДЕ 5), яка забезпечує розпад цГМФ у кавернозному тілі. Силденафіл виявляє периферичну еректильну дію. Не чинить прямої розслаблюючої дії на ізольоване кавернозне тіло, однак посилює релаксуючу дію NO у тканині кавернозного тіла. При активації шляху NO/цГМФ, що спостерігається при сексуальному збудженні, пригнічення ФДЕ 5 під впливом силденафілу приводить до підвищення рівня цГМФ у кавернозному тілі. Через це для досягнення сприятливого фармакологічного ефекту препарату необхідна адекватна сексуальна стимуляція.

При одноразовому пероральному прийомі в дозах до 100 мг у здорових добровольців препарат не спричинював клінічно значущих змін на ЕКГ. Максимальне зниження систолічного AT у положенні лежачи при пероральному застосуванні препарату в дозі 100 мг становило в середньому 8,.4 мм рт.ст. Відповідне зниження діастолічного AT у положенні лежачи становило 5,5 мм рт.ст. Зниження АТ пояснюється вазодилатуючим ефектом силденафілу, можливо, за рахунок підвищення рівня цГМФ у гладких м'язах судин.

Активність силденафілу in vitro щодо ФДЕ 5 у 10-10 000 разів перевищує його активність порівняно з іншими ізоформами фосфодіестерази (ФДЕ за типами 1, 2, 3, 4 та 6). Зокрема, активність силденафілу щодо ФДЕ 5 у 4 000 разів перевищує його активність щодо ФДЕ 3 - цАМФ-специфічної фосфодіестерази, яка регулює скорочувальну активність міокарда. У деяких пацієнтів через годину після прийому препарату в дозі 100 мг виявлено легке, минуще порушення кольоровідчуття (синього/зеленого) за допомогою тесту Frаnsworth-Munsell 100; через 2 год після прийому препарату це порушення минало. Припускають, що механізмом такого порушення зору є пригнічення ФДЕ 6, яка бере участь у процесі передачі світла в сітківці. Результати дослідження in vitro свідчать, що ефект силденафілу на ФДЕ 6 у 10 разів поступається його активності щодо ФДЕ 5. Препарат не впливає на гостроту зору і контрастність сприйняття.

Фармакокінетика

Силденафіл метаболізується переважно під впливом CYP3A4 (основний шлях) та CYP2C9 (неосновний шлях) мікросомольних ізоферментів печінки. Основний циркулюючий метаболіт утворюється внаслідок N-десметилювання силденафілу. За селективністю дії на ФДЕ метаболіт можна співставити з силденафілом, а його активність щодо ФДЕ 5 становить приблизно 50% активності самого препарату. Концентрація метаболіту у плазмі крові становить приблизно 40% від концентрації силденафілу. N-десметилметаболіт піддається подальшому метаболізму; кінцевий період його напіввиведення - приблизно 4 год. Загальний кліренс силденафілу з організму дорівнює 41 л/год, а кінцевий період напіввиведення –

3-5 год. Після перорального прийому силденафіл виводиться у вигляді метаболітів

переважно з калом (майже 80% введеної дози) і меншою мірою – із сечею (приблизно 13% введеної дози).

У здорових добровольців старше 65 років кліренс силденафілу знижений, а концентрація вільної лікарської речовини у плазмі крові приблизно на 40% перевищує рівень його у здорових добровольців молодшого віку (18 - 45 років). Проте аналіз даних про безпеку показав, що вік не впливає на частоту негативних побічних ефектів.

В осіб з легкою (кліренс креатиніну 50 - 80 мл/хв) та помірною (кліренс креатиніну

30-49 мл/хв) нирковою недостатністю фармакокінетика силденафілу після одноразового перорального прийому в дозі 50 мг не змінювалася. В осіб з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну <30 мл/хв) кліренс силденафілу знижувався, що призводило до збільшення AUC (100 %) та максимальної концентрації (88%) у плазмі крові порівняно з такими у здорових добровольців.

Особливості застосування

Для діагностики порушень ерекції, визначення їх можливих причин та вибору адекватного лікування необхідно зібрати повний медичний анамнез і провести ретельне фізичне обстеження пацієнта. Сексуальна активність становить певний ризик за наявності захворювань серцево-судинної системи. Через це перед початком лікування з приводу порушень ерекції необхідно кардіологічне обстеження хворого. Після широкого впровадження препарату в практику надійшли повідомлення про серйозні порушення з боку серцево-судинної системи, які включали стенокардію, інфаркт міокарда, раптову коронарну смерть, шлуночкові аритмії, геморагічний інсульт, минущу ішемію, артеріальну гіпер- або гіпотензію. Зазначені випадки переважно розвивалися під час або відразу після сексуальної активності. У більшості пацієнтів спостерігалися фактори ризику розвитку захворювань серцево-судинної системи.

Препарати, призначені для лікування порушень ерекції, з обережністю призначають хворим з анатомічною деформацією статевого члена, наприклад при ангуляції, кавернозному фіброзі (хвороба Пейроні) та особам із захворюваннями, що сприяють розвитку пріапізму (серпоподібно-клітинна анемія, множинна мієлома або лейкоз).

Відомості про застосування препарату при пептичній виразці та геморагічному діатезі відсутні, тому препарат хворим з такою патологією слід призначати з обережністю.

Оскільки під час клінічних випробувань силденафілу спостерігалися запаморочення та порушення зору, не слід керувати транспортом і працювати з потенційно небезпечними механізмами до з‘ясування індивідуальної реакції на препарат.

З обережністю слід застосовувати препарат при артеріальній гіпотензії, захворюваннях нирок та печінки.

Упаковка

По 1 або 4 таблетки у блістерній упаковці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

Зберігати при температурі не вище 25° С в сухому, захищеному від світла, та недоступному для дітей місці.

Термін придатності - 2 роки.